Кугель Олександр Рафаїлович
КУ́ГЕЛЬ Олександр Рафаїлович (псевд. — Номо novus; 13(25). 08. 1864, м. Мозир, нині Гомел. обл., Білорусь — 05. 10. 1928, Ленінград, нині С.-Петербург) — публіцист, театральний діяч. Закін. гімназію у Чернігові (1882), С.-Петербур. університет (1886). Від 1882 — співроб. г. «Днепр» (м. Катеринослав, нині Дніпропетровськ), «С.-Петербургскія вѣдомости», «Петербургская газета», «Новости дня»; гол. ред. ж. «Театр и искусство» (1897–1918; усі — С.-Петербург). Опубл. статті вмістив у кн. «Без заглавия» (1890), «Под сенью конституции» (1907), «Театральные портреты» (1923; усі — С.-Петербург). Ред. г. «Киевская мысль» (1910-і рр.). Засн. (1908) і кер. (до 1928) театру пародій «Кривое зеркало» (С.-Петербург). 1918–19 — в Одесі. Сенс театр. мистецтва вбачав у залученні глядача до ідеаліст. пізнання буття і краси завдяки емоціонал. співучасті у грі актора. Автор кн. «Утверждение театра», «Литературные воспоминания (1882–1896 гг.)», «Старая театральная Москва» (усі — 1923), «Тени театра: Театральные рассказы» (1926), «Профили театра» (1929), «Русские драматурги» (1933; усі — Москва), «Листья с дерева» (Ленинград, 1926).
Рекомендована література
- Кугель М. Отклики на смерть. Ленинград, 1928;
- Дейч А. Голос памяти. Театральные впечатления и встречи. Москва, 1965;
- Крыжицкий Г. Лаборатория смеха // Театр. 1967. № 8.
Завантажити статтю
