КОТЕ́НКО Микола Микола­йович (15. 12. 1937, с. Новомарʼївка Братського ра­йону Миколаївської обл. — 28. 04. 1998, Москва) — поет, пере­кладач, літературний критик. Брат А. Котенка. Закінчив Літературний ін­ститут у Москві (1965). Працював у пресі. Від початку 1960-х років писав пере­важно російською мовою. Перші вірші українською мовою опубліковані у збірці «Спіраль» (Київ, 1972). У збірках «Я люблю цю зем­лю» (Київ, 1963), «Осен­ний разговор» (1982), «Во имя сына» (1987), «Как отзовется» (1989), «Воспо­минание о Рос­сии» (1993), «Бла­говещенье» (1994), «Еще до вой­ны…» (1995; усі — Москва) тяжів до філософського осмисле­н­ня сучасно­сті, аналізу духовного буття людини. У книжці «Валентин Распутин: Очерк творчества» (Москва, 1988) від­­образив враже­н­ня від багато­річного спілкува­н­ня з письмен­ником. Значне місце у творчому доробку К. посідає тема України, життя її народу, історія, культура. Пере­кладав з української та російської мов. У йо­го пере­кладах ви­дано поему «За­клина­н­ня вогню» Б. Олійника («Дружба народов», 1978, № 11; спільно з А. Поперечним), збірку поезій «Тінь птаха, що летить» С. Бурлакова (1980), «На срібнім березі» (1983; обидві — Москва), повість «Кінь на вечірній зорі» (Київ, 1987) М. Він­грановсь­кого, роман «Твоя зоря» О. Гончара (Москва, 1982; спільно з К. Григорʼєвим); окремі вірші Б.-І. Антонича, В. Симоненка, П. Мовчана, В. Герасимʼюка, Ю. Сердюка та ін. Писав літературно-критичні стат­ті про сучасну поезію, прозу та драматургію.