КИ́НЕВА Пенка Петрова (Кънева Пенка Петърова; 15. 09. 1942, с. Димчо Ловецької обл., Болгарія) — болгарська пере­кладачка. Член Болгарського СП (1971). Закінчила Київський університет (1965). Пере­кладає з української, російської і білоруської мов. У пере­кладі К. ви­дано повість «Четверта рота» В. Собка (1967), романи «Дума про тебе» (1970) та «Чотири броди» (1984) М. Стельмаха, «З по­гляду вічності» (1972) і «Пере­ходимо до любові» (1974) П. Загребельного, «На білому світі» М. Зарудного (1973), «Прапороносці» (1976) й «Собор» (1988) О. Гончара, «Канал» І. Григурка (1976), «Оглянься в осені» В. Яворівського (1983), збірки оповідань «На полюва­н­ня з усмішкою» Остапа Вишні (1976), оповідань та повістей «Деревій» (1980) і «Вогник далеко в степу» Григора Тютюн­ника, «Жартували з Катериною» Є. Гуцала, «Самотній вовк» В. Дрозда, літературних пародій, фейлетонів, гумористичних оповідань «Гіперболи» Ю. Івакіна (усі — 1984), ви­браних творів «Зачарована Десна» О. Довженка (1986), збірки публіцистики «Від Дні­пра до Дунаю» (1977), українського гумору «Емансипація чоловіків», «Українські народні казки» (обидві — 1979). Одна з пере­кладачок болгарських ви­дань ви­браних творів Лесі Українки, М. Коцюбинського, В. Стефаника (усі — 1978), ви­браних творів «Перед­чу­т­тя радості» Є. Гуцала (1982), збірки малої прози «Сучасні українські оповіда­н­ня» (1971), «Степові вітри» (1980), прози й поезії «Друзі» (1984) та ін. Авторка статей про українських письмен­ників, перед­мов до болгарських ви­дань їхніх творів. У її пере­кладі також ви­йшла «Історія України» О. Субтельного (1995).