МАЛЬО́ВАНИЙ Кіндрат Олексі­йович (1844, м. Тараща, нині Київ. обл. — 21. 02. 1913, там само) — засновник впливового сектантського руху у віт­чизняному штундизмі. 1884 М. від­мовився від православʼя та при­єд­нався до штундист. громади Таращі, вибрав з числа одновірців-баптистів 4-х подіб. за на­строєм спів­розмовників і разом з ними спільно ви­вчав Біблію. Через деякий час він ді­йшов до висновку, що Ісус Христос був не людиною, а лише прообразом (чи синонімом) істини або правди; описувані в Біблії події називав притчею або перед­баче­н­ням і вважав, що життя Христа ще попереду. В травні–червні 1890 М. роз­почав проповід­увати своє нове вче­н­ня і проголосив себе Ісусом Христом — Спасителем світу. Досить швидко він згуртував навколо себе значну кількість послідовників й очолив ново­утворену реліг. секту, на­звану його імʼям. На­прикінці 1889 вона обʼ­єд­нувала до 15-ти штундист. общин у різних повітах Київ. губ., згодом поширилася у Херсон. і Харків. губерніях. Послідовники М. в очікуван­ні кінця світу та приходу царства миру й справедливості, що, за їхнім пере­кона­н­ням, мало статися не­вдовзі, від­мовлялися від військ. служби й роботи на поміщиків, вжива­н­ня мʼяса та вина. Вони за­знавали пере­слідувань з боку самодержавства, згодом — з боку рад. влади. 1891 за роз­порядже­н­ням влади оглянутий лікарями, ви­знаний божевільним і поміщений у Кирилів. лікарню в Києві, куди до нього були направлені православні місіонери з метою схилити до поверне­н­ня у православʼя. 1905 пере­ведений до Казан. лікарні (Росія). Звільнений від­повід­но до царського маніфесту про віротерпимість від 17 квітня 1905, повернувся на батьківщину. Зблизився з ві­домим послідовни­­ком толстовства І. Трегубовим, почав проповід­увати тихе та мирне життя.