МАЛЮ́К Михайло Михайлович (10. 06. 1955, с. Унин, нині Тетерівське Іванків. р-ну Київ. обл. — 22. 10. 2016, м. Буча Київ. обл., похов. у рідному селі) — прозаїк, публіцист, видавець. Закін. Київ університет (1980). Працював у г. «Молода гвардія» (1975–77), «Сільські вісті» (1977–83), щорічнику «Наука і культура» (1987–91), гол. ред. видавництв «Генеза» (1993–99) та «Неопалима купина» (1999–2016). Від 1993 видавав літ.-ху­­дож. та істор. часопис «Неопалима купина». Повернув у наук. обіг низку призабутих імен діячів укр. культури 19 ст., серед них — П. Морачевський, Т. Зіньківський, О. Шишацький-Ілліч. Автор кн. «Забутий смак свіжини» (2002) та «Не­при­гріті славою» (2006; обидві — Київ), числен. публікацій у літ.-мист. періодиці, збірниках та антологіях. Як прозаїка його цікавила доля людини 20–21 ст., він вирізнявся ясним стилем, виваженою мовою, вибагливою композицією. Писав також для дітей: казки «Легенда про Катерину» («Вічна казка: Зб. казок», К., 1992), «Хутя» («Неопалима купина», 2006, № 1), «Довга кладка через хмарку» (там само, 2006, № 4–5), «Домовичок» (там само, 2007, № 5–6).