Малюк Михайло Михайлович
МАЛЮ́К Михайло Михайлович (10. 06. 1955, с. Унин, нині Тетерівське Іванків. р-ну Київ. обл. — 22. 10. 2016, м. Буча Київ. обл., похов. у рідному селі) — прозаїк, публіцист, видавець. Закін. Київ університет (1980). Працював у г. «Молода гвардія» (1975–77), «Сільські вісті» (1977–83), щорічнику «Наука і культура» (1987–91), гол. ред. видавництв «Генеза» (1993–99) та «Неопалима купина» (1999–2016). Від 1993 видавав літ.-худож. та істор. часопис «Неопалима купина». Повернув у наук. обіг низку призабутих імен діячів укр. культури 19 ст., серед них — П. Морачевський, Т. Зіньківський, О. Шишацький-Ілліч. Автор кн. «Забутий смак свіжини» (2002) та «Непригріті славою» (2006; обидві — Київ), числен. публікацій у літ.-мист. періодиці, збірниках та антологіях. Як прозаїка його цікавила доля людини 20–21 ст., він вирізнявся ясним стилем, виваженою мовою, вибагливою композицією. Писав також для дітей: казки «Легенда про Катерину» («Вічна казка: Зб. казок», К., 1992), «Хутя» («Неопалима купина», 2006, № 1), «Довга кладка через хмарку» (там само, 2006, № 4–5), «Домовичок» (там само, 2007, № 5–6).
Додаткові відомості
- Основні твори
- Знаєш, яка то радість — світло в вікні // Наука і культура. 1989. Вип. 23; Різдвяні забави сорок сьомого року // Квіти в темній кімнаті. К., 1997; Галіфе з єврейського базару // Опудало. К., 1997; Зимова дорога в спасенний край // Кур’єр Кривбасу. 1998. № 108; «...На волі, на чужині працювати для волі свого народу...» (Нарис про Агапія Гончаренка) // Неопалима купина. 2007. № 3–4; Він не впав під ударами долі (Розвідка про Петра Єфименка) // Там само. 2008. № 3–4; Полісся: Пісні, місцеві слова та вирази // Там само. 2010. № 3–4.
Завантажити статтю
Людина 
