Маляревський Іван Васильович

МАЛЯРЕ́ВСЬКИЙ Іван Васильович (Маляревский Иван Васильевич; 20. 01(01. 02). 1846, Курська губ., нині РФ — 29. 05(11. 06). 1915, с. Сумське, нині у складі м. Нова Ладога Ленінгр. обл., РФ) — російський лікар-психіатр, педагог, письменник. Після закінчення повіт. пед. училища до 1869 працював нар. учителем. Зацікавившись природою патол. розвитку дітей, вирішив стати дит. психіатром. Навч. на мед. факультеті Університету св. Володимира у Києві (1870–73), в Мед.-хірург. академії у С.-Пе­тербурзі (1873–77). Ще студентом 1877–78 перебував на фронтах рос.-турец. вій­ни як мед. працівник Товариства Червоного хреста. Після повернення з армії продовжив навч. в академії, яку закін. 1879. Працював молодшим ординатором 2-го Тифліс. військ. шпиталю (нині Тбілісі, 1880), потім до 1882 — у клініці для психічно хворих. Автор низки робіт із психіатрії, гігієни зору, надрук. у ж. «Здоровье» (1879, № 104, 105), г. «Врачебныя вѣдо-мости» (1878, 19 ноября). Здійснював спроби популяризації в белетрист. формі наук. та гігієн. знань; опублікував для дітей повість «Василій-чабанъ» (1874) та зб. оповідань «Петушокъ — крас-ный гребешокъ» (1881) і «Птичка-синичка» (1882; усі — С.-Пе­тербург); співпрацював із ж. «Ро-дникъ» (повість «Народный учитель», 1882, № 2, 3). Особистий досвід педагога й лікаря переконали його в необхідності наблизити педагогіку до медицини; без цього педагогіка, на його думку, позбавлена природно-наук. основи й не є наукою. Цією ідеєю, вперше висловленою 1881 у доповіді в С.-Пе­тербур. товаристві психіатрів, М. керувався в подальшій практ. діяльності. Вона покладена в основу створ. й редагов. ним 1884–85 ж. «Медико-педагогическій вѣстникъ», де вмістив кілька влас. статей. Свої погляди на сучасну пед. систему сформулював у нарисі про побут у колонії для малоліт. злочинців «Утопленники» («Русская речь», 1882, № 1). Стверджував, що такі виправні заклади можуть культивувати лише хибні нахили в дітей, більшість з яких потребує не стільки виправлення, скільки лікування від виснаження й багатьох фіз. та психол. хвороб, породжених ненормал. соц. умовами, а методи виховання в колоніях назвав такими, що «не відповідають людській природі». Дотримуючись своїх поглядів, 1883 відкрив (і понад 20 р. очолював) у С.-Пе­тербурзі платне приватне «Врачебно-воспитательное заведение доктора И. В. Маляревского» для дітей з псих. розладами, де їх не лише лікували, а й навчали ремеслам, привчали до с.-г. праці. Цей заклад відіграв важливу роль в історії дефектології: важливим був не лише зміст його роботи, а й структура та система її організації. Після більшов. перевороту закритий. Значну роль у пропагуванні ідей зближення педагогіки з медициною, осн. принципів виховання та навч. розумово відсталих дітей і в розробленні організац. форм допомоги таким дітям відіграла дружина М. — Маляревська Катерина Хрисанфівна (Маляревская Екатерина Хрисанфовна; 1851 — 11(24). 11. 1909, с. Сумське). Одна з перших жінок-лікарів у Росії. Імовірно, закін. 4-річні курси акушерок при Мед.-хірург. академії, де познайомилася зі своїм майбут. чоловіком, разом з ним під час рос.-турец. вій­ни була лікарем на фронті. Пізніше присвятила свою діяльність дітям з обмеж. можливостями. У 1890-х рр. відвідала всі значні іноз. заклади для таких дітей. Найбільш рац. у навч. та вихованні розумово відсталих дітей вона визнала систему франц. психіатра Е. Сегена, під впливом якої розробила власні методи виховання й навч. грамоті дітей з фіз. та розум. вадами, які висвітлила в низці робіт. Після відкриття чоловіком притулку для дітей працювала в ньому. Померла від туберкульозу в маєтку, придбаному М.

Рекомендована література

1. [Некролог] // Психиатр. газета. 1915, 1 июля.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю