Мамайсур Борис Сергійович

МАМАЙСУ́Р Борис Сергійович (15. 08. 1938, с. Сеньків Куп’ян. р-ну Харків. обл. — 19. 10. 2003, Хмельницький) — поет. Член НСПУ (1997). Дитинство пройшло у с. Вороньків Бориспіл. р-ну на Київщині. Після закінчення (1955) серед. школи, працював вантажником, муляром, кор. рай. газети. 1958–62 навч. у Харків. бібліотеч. інституті. Тут почалося його захоплення поезією — знач. мірою під впливом видат. поета Б. Чичибабіна, «літ. середи» якого були тоді вогнищем дисидент. культур. життя на Харківщині. Спочатку писав російською мовою, але невдовзі пере­йшов на українську. Після інституту працював не за фахом — матросом на вантаж. теплоході, будівельником у Казахстані і лише короткий час на бібліотеч. роботі в Києві. Цікавився літ. життям, зблизився з «шістдесятниками». В колі його інтересів — поезія В. Симоненка, І. Драча, М. Вінграновського, І. Жиленко, Б. Нечерди, М. Холодного, а особливо — Л. Костенко. Але з друкуванням влас. віршів мав великі проблеми — після нетривалої «відлиги», влада, налякана перспективою «розхитування основ», посилила ідеол. цензуру, врахувавши свою помилку з недоглядом першої хвилі «шістдесятництва». Єдина в ті роки поет. збірочка М., що вийшла 1963 у Києві під назвою «Чи буде шторм?», містила, внаслідок суворого редакц. відбору, всього 23 вірші, познач. рев.-романт. риторикою, наслідуванням інтонацій В. Маяковського і Є. Євтушенка. Однак відчувалася щирість юнац. максималізму й антиміщан. пафосу. Були в його віршах зворушлива етична чистота, суворий соц. аскетизм і водночас живі рефлексії на непрограмовані враження з особистого житей. досвіду. Немає сумніву, що збірка ніяк не вичерпувала тодіш. поет. доробку молодого автора, а на той час уже й не відбивала адекватно його самопочуття й світогляд. Це засвідчили дві наступні збірки, що так і не потрапили до друку, а залишилися в «самвидаві» — «Гра з вогнем» та «Другий початок». Його вірші цього часу перейняті «шістдесятниц.» романтикою з вираз. елементами громадян. пафосу та соц. сатири, спрямов. проти бюрократизов. сусп. структури та ідеол. догм. Часом суб’єкт. невдоволення і природ. протест проти безбарв. існування у суспільстві тотал. придушення особистості набирають форми гострого неприйняття «міщан.» способу життя й мислення, тобто духов. фальшу й рутини взагалі. Сюди трохи домішувалися і наслідування футурист. епатажу, і войовничий максималізм, і звичайна претензійність молодості. Навмисна деканонізація поетики, гра на ґротеск, внутр. відштовхування від поет. благопристойності й стереотипів, прозаїзація і функціоналізація мови — ці та ін. якості поезії М. дають підстави говорити про нього як про предтечу пізніших «бу-ба-бістів», «лугосадівців» та ін. прокламов. деструкторів (а фактично творців нових поет. структур — з різною мірою успіху). Велику творчу підтримку знаходив М. у дружбі з І. Світличним, який опікувався молодими поетами. Та після арештів 1972 і ув’язнення І. Світличного та ін. друзів М. залишився на­одинці зі своєю тяжкою хворобою. Живучи у Хмельницькому, писав, долаючи недугу, прагнув бути вірним собі, але фіз. і душевна пригніченість давалися взнаки, його вірші поступово втрачали колишню свіжість вислову і гостроту думки. У Хмельницькому його ім’ям названо вулицю.

Рекомендована література

1. Дзюба І. Забуті — поруч: (про ще одного «шістдесятника» — Б. Мамайсура) // Мамайсур Б. Другий початок. К., 1997;
   Google Scholar Internet
2. Він з нами був: Спогади про Бориса Мамайсура. Листи. Хм., 2013;
   Google Scholar Internet
3. Ма­­ць­­ко В. Емотивні функції в структурі поетичних текстів В. Михайличенка і Б. Мамайсура // Наук. зап. Нац. університету «Остроз. академія». Сер. філол. Острог, 2014. Вип. 47.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю