Мамакаєв Арбі Шамсуддинович

МАМАКА́ЄВ Арбі Шамсуд­динович (Мамакаев Iаьрби Шамсуд­дин-кIант; 02. 12. 1918, аул Нижній Наур, нині с. Надтеречне, Чечня, РФ — 24. 08. 1958, с. Мескети, Чечня, РФ) — чеченський письмен­ник, пере­кладач. Член СП СРСР (1938). Від 7-ми р. виховувався у дит. будинку. Закін. робітн. факультет (1936). Від 1938 навч. на Вищих курсах драматургів (Москва), одночасно працював диктором чечено-інгус. радіокомітету. Від 1940 — відп. секр. СП Чечено-Інгус. АРСР. М. — один із засн. вайнас. літ-ри. Почав писати 1930 до грознен. г. «Ленинан некъ» («Ленінський шлях»), перший вірш «Рабфак» опублікував 1934. Автор поет. зб. «Волны Терека» (Грозный, 1940), поем «Аслага и Селихат» та «В чеченских горах», пʼєс «Гнев» і «Ра­зведка», по­ставлених на сцені Чечено-Інгус. драм. театру, повісті «В родной аул» тощо. Оспівував природу рідного краю (його називали чечен. Єсеніним), порушував у своїй творчості про­блеми нац. життя, намагаючись по-своєму осмилити діалектику змін життя земляків при рад. владі. За­глиблювався в істор. минуле чеченців. Чимало віршів М., насичених фольклор. мотивами, стали нар. піснями. Як пере­кладач першим по­зна­йомив чеченців із творчістю М. Лермонтова, К. Хетагурова, С. Маршака, Т. Шевченка («Катерина», «Марʼяна-черниця», «Княжна», уривки з поеми «Гайдамаки» вміщені у вид. «Кобзар» чечен. мовою, 1939). Присвятив укр. поетові вірш «К Шевченку» (опубл. у зб. «Поеты Чечено-Ингушетии», 1939), українською мовою його на­друк. під на­звою «Невмирущий» у перекл. С. Наливайка («Літературна Україна», 1964, 27 травня). 1941 заарешт. за звинуваче­н­ням у контр­рев. діяльності, однак через пів­року звільнений. 1943 по чечено-інгус. радіо пере­дане помилк. пові­домле­н­ня про винесений йому смерт. вирок. 1944 за осудже­н­ня депортації народів Пн. Кавказу засланий у м. Мага­дан (РФ). На заслан­ні літ. творчістю не за­ймався. 1956 воз­­зʼ­єд­нався із сімʼєю у Казах­стані, де почав працювати в чечен. г. «Знамя труда» (Алма-Ата). Реа­­біліт. 1957, повернувся на батьківщину, був літ. консультантом СП Чечено-Інгушетії. Деякий час М. утримували у психіатр. лікарні. Помер у будинку свого друга письмен­ника А. Айдамірова. 1989 у рідному селі від­крито Літ.-мемор. музей М., 2008 встановлено памʼятник.

Завантажити статтю