Мамбет Білял

МАМБЕ́Т Білял (02. 02. 1935, с. Кози, нині Сонячна Долина Судац. міськ­ради, АР Крим — 27. 04. 2009, Сімферополь) — кримськотатарський поет, журналіст. Член СП (1978) та Спілки журналістів (1975) СРСР, НСПУ (1993) і НСЖУ (1991). Після депортації 1944 жив у Катакурган. р-ні Самарканд. обл. (Узбекистан). Закін. Самарканд. кооп.-торг. інститут (1959). Працював у мережі громад. хар­чування м. Чирчик і Ташкента (1959–65); завідувач відділу в г. «Ленин бай­­рагъы» («Ленінський стяг», 1965–90). Після повернення в Крим — кор. сімфероп. г. «Дост­­лыкъ»–«Къырым» («Дружба»–«Крим», 1990–95). Від 1995 — на пенсії. Писав кримськотатар. і рос. мовами, переважно для дітей і юнацтва. Дебютував 1954 віршем «Ота мехри» («Турбота батька») у самарканд. обл. г. «Ленин елу» («Ленінський шлях»). Автор 10-ти зб. віршів, поет. легенд і казок у віршах кримськотатар. мовою, серед яких — «Ягъ­­мур» («Дощ», 1970), «Анамнынъ тюркюси» («Пісня матері», 1973), «Баарь нагъмелери» («Весняні мелодії», 1975), «Тылсымлы сан­­дыкъ» («Чарівна скриня», 1977), «Тепемизде кунеш» («Сонце над нами», 1981), «Япракъ устюнде тамчылар» («Бризки на листях», 1983), «Дагъ ляле» («Гірський тюльпан», 1985), «Меним истегим» («Моя мрія», 1988; усі — Ташкент), «Дагъ чокърагъы» («Лісове джерело», Сф., 2008), а також зб. вибр. поезій узбец. («Али ве Аюв» — «Алі і ведмежатко») та рос. («Конь озорной»; обидві — Ташкент, 1986) мовами. 1990 у Ташкенті випустив кулінарну кн. «Къырымтатар емеклери» («Страви кримських татар»), що містить опис і технології приготування однієї тисячі страв кримськотатар. кухні, 1995 в Сімферополі — кн. «Къоз эфсанеси» («Легенди села Кози»).

Рекомендована література

1. Осман А. Билял Мамбет — бала шаиридир (Білял Мамбет — дитячий поет) // Дет. лит-ра. 1985. № 3;
   Google Scholar Internet
2. Антология крымскотатарской поэзии ХIII–XX вв. К., 2003;
   Google Scholar Internet
3. Шукурджиев С. Билял Мамбет // Лит. Крым. 2009, 28 мая.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю