Мамін-Сибіряк Дмитро Наркисович

МА́МІН-СИБІРЯ́К Дмитро Наркисович (Мамин-Сибиряк Дмитрий Наркисович; справж. — Мамін; 25. 10(06. 11). 1852, Вісімо-Шайтан. завод Перм. губ., нині смт Вісім Єкатеринбур. обл., РФ — 02(15). 11. 1912, С.-Петербург) — російський письменник. Навч. у Перм. духов. семінарії (1868–72), Мед.-хірург. академії (С.-Пе-тербург, 1872–76) та С.-Петербур. університеті (1876–77). У 1877–91 жив і працював на Уралі, вивчав історію та етнографію краю, записував фольклор і прізвища жителів. Від 1891 — у С.-Петербурзі, Царському Селі, Павловську (Росія); 1897, 1900 і 1905 відвідував Крим. Дебютував 1875–77 оповіданнями у с.-петербур. журналах та романом «Въ водоворотѣ страстѣй» (С.-Петербургъ, 1876). Справжнє визнання М.-С. принесли твори про життя Уралу з його особл. побутом та своєрід. соц.-екон. укладом, що увійшли до зб. «Уральскіе разсказы» (т. 1–2, Москва, 1888–89). Широку соц. картину змалював у романах «Приваловскіе миллиіоны» (1883; окреме вид. — Москва, 1897; екранізов.), «Горноѣ гнѣздо» (1884; Москва, 1890), «Дикое счастье» (1884; С.-Петербургъ, 1896; екранізов.), «Три конца» (1890; С.-Петербургъ, 1895), «Золото» (1892; Москва, 1895; Х., 1927), «Хлѣбъ» (1895; С.-Пе-тербургъ, 1896), у яких відтворив побут і психологію робітників гірн.-завод. р-нів Уралу, у сатир. світлі показав нестрим. дух наживи та кар’єризму серед підприємців. У циклах оповідань «Дѣтскія тѣни» (Москва, 1894) та ін. помітно відчутна ідеалізація патріарх. сільс. життя. Роман «Черты изъ жизни Пепко» («Русское богатство», 1894, № 1–10; про с.-петербур. репортерів) побудований знач. мірою на автобіогр. матеріалі. Проблеми мистецтва порушив у романі «Падающие звезды» (1899; Москва, 1900) та оповіданні «Мумма» (1907). Написав п’єсу «На золотомъ днѣ (Золотопромы-шленники)» (1887), писав трагедію про хана Кучума (не закін.). Багато творів М.-С. для дітей увійшли до скарбниці класич. дит. літ-ри: зб. «Емѣля-охотникъ» (С.-Петербургъ, 1884; премія Фребелєв. пед. товариства, 1896), «Зимовье на Студеной» («Міръ божій», 1892, № 1), «Сѣрая шейка» (вперше опубл. під назвою «Сѣрушка» в ж. «Дѣтское чтеніе», 1893, № 12; екранізов.), «Сказки и разсказы для дѣтей младшего возраста» (Москва, 1895), «Аленушкины сказки» (С.-Петер-бургъ, 1896; 16-е вид. — Москва, 1917), «По Уралу» (С.-Петер-бургъ, 1899) та ін. З великою симпатією ставився до України: у низці творів зобразив трудящих українців — роман «Три конца», повість «Охонины брови» («Русская мысль», 1892, № 8, 9; про повстання О. Пугачова), нариси «Отъ Урала до Москвы» («Русскія вѣдомости», октябрь 1881 — февраль 1882), «Бойцы» («Отечественныя записки», 1883, № 7, 8) та ін., використовував укр. пісні. І. Рєпін писав з нього ескізи для картини «Запорожці пишуть листа…». За повістю «Охонины брови» композитор Г. Бєлоглазов написав оперу «Охоня» (1956). Окремі твори М.-С. переклали М. Загірня, І. Волошин, Д. Гринько, О. Іваненко, П. Іванов, О. Бандура, М. Дудко, В. Хоменко, Д. Бобир, Г. Черняхівський та ін. За мотивами його творів на студії «Київнаукфільм» І. Негреску зняв фільм «Зимівля на Студеній» (1986). У 2002 СП РФ та Асоц. письменників Уралу засн. премію його імені.

Рекомендована література

1. Груздев А. Д. Н. Мамин-Сибиряк. Москва, 1958;
   Google Scholar Internet
2. Швец А. В. Посло­вицы и поговорки в повести Д. Н. Мамина-Сибиряка «Охонины брови» // Вісн. Київ. університету. Сер. Філологія та журналістика. Вип. 2. 1959. № 2;
   Google Scholar Internet
3. Д. Н. Мамин-Сибиряк в воспоминаниях современников. Свердловск, 1962;
   Google Scholar Internet
4. Дергачев И. Д. Н. Мамин-Сибиряк. Личность. Творчество. Свердловск, 1981;
   Google Scholar Internet
5. Буркут К. Майже забутий класик // День. 2015, 28 серп.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю