Мамонтов (Мамонтів) Яків Андрійович

Визначення і загальна характеристика

МА́МОНТОВ (МА́МОНТІВ) Яків Андрі­йович (псевд.: Я. Лірницький, Я. Пан, Яшко, Ясь М. та ін.; 08(20). 10. 1888, х. Стрілиця, нині у межах с. Сад Сум. р-ну Сум. обл. — 31. 01. 1940, Харків) — поет, драматург, театральний критик та історик українського театру, педагог. Батько А. Мамонтова. Навч. у Київ. (1909–11), закін. Моск. комерц. ін­ститут (1914) зі ступ. канд. н., захистивши дис. «Про­блема естетичного вихова­н­ня». 1914–17 — на фронтах 1-ї світової вій­ни. Після демобілізації повернувся у рідний хутір. Від 1920 викладав педагогіку, естетику і психологію в Харків. ІНО, від 1924 — історію укр. та світ. театру в Харків. муз.-драм. ін­ституті. Дебютував 1907 у ж. «Рідний край» оповіда­н­ням «Під чорними хмарами» (№ 6) і віршем «Коли я дивлюся, як сонце згасає...» (№ 7). Надалі прозу більше не писав, а поезію пізніше зібрав у кн. «Вінки за водою» (Х., 1924). Гол. його захопле­н­ням була драматургія. У ран­ніх пʼєсах — «Дівчина з арфою» (1918), «Над бе­­зоднею» (1922), трилогії драм. етюдів — «Dies irae», «Третя ніч», «Захід» (1922) — засвідчив прихильність до символіч. драматургії школи М. Метерлінка. У на­ступ. групі творів — «Веселий Хам» (1921), «Коли народ визволяється» (1923; К., 1924), «Ave, Maria» (1924), «Баталь­йон мертвих» (1925) — ви­ступив як найвидатніший екс­пресіоніст в укр. драматургії. Під впливом рад. критики М. звернувся до від­ображе­н­ня воєн. дій 1918–20, вдаючись при цьому через брак власного досвіду до інсценізації чужих проз. творів. За оповідан­ням П. Лісового «В революцію» створ. пʼєсу «До третіх пів­нів» (1925), за оповіда­н­ням О. Слісаренка «Президент Кислокапустянської республіки» — пʼєсу «Республіка на колесах» (1927; К., 1966; досі залишається в репертуарі укр. театру). Ці твори, написані в жанрі комедії, висміювали укр. отаманщину. До них примикають комедії «Рожеве павути­н­ня» (1928), «Княжна Вікторія» (1929), спрямов. на викри­т­тя міщан. середовища. Автор пʼєс «Його власність» (1930), «Архітектор Шалько» (1935), «Своя людина» (1936), «Геть­манщина» (1930–39), присвяч. про­блемі шкідництва та викри­т­тю ворогів рад. влади. М. часто звертався до інсценізації ві­домих літ. творів: одноактівки «Чернець» (1921) та «У тієї Катерини» (1924) за баладами і поемами Т. Шевченка, інсценовано казку «Хо» (1935) та повість «Fata morgana» (1939) М. Коцюбинського. У 1930-і рр. написав лібрето до опер «Золотий обруч» (за повістю І. Франка «Захар Беркут»), «Турбаї», «Міхаель Демарк», «Сава Чалий», «Гайдамаки» (за Т. Шевченком) та кіносценарії «Земля українська», «Мурований міст», «Манька з Вовчих ярів», «Так народжується людина». Як театр. критик М. ви­ступав на сторінках укр. преси 1920–30-х рр., вибр. стат­ті вміщені у кн. «На театральних роз­доріж­жях» (Х., 1925). Ред. і упорядник 6-том. зібр. творів І. Карпенка-Карого (Х.; К., 1929–31); спів­упорядник хрестоматії «Український театр» (Х., 1941).

Тв.: Про­блема эстетического воспитания. Москва, 1914; Сучасні про­блеми педагогічної творчості. Ч. 1. Педагог як митець. Х., 1922; Хрестоматія сучасних педагогічних течій. Х., 1924; Українська драматургія пере­джовтневої доби. Х., 1931; Драматургія І. Тобілевича. Х., 1931; Твори. К., 1962; Театральна публіцистика. К., 1967; Твори. К., 1988.

Літ.: Кротевич Є. Я. А. Мамонтов // Театр. 1940. № 6; Барабаш Ю. Я. Яків Мамонтов // РЛ. 1958. № 5; Михайлин І. Л. Романтика Жовтня і жанр трагедії в творчості Я. Мамонтова // Там само. 1987. № 10; Його ж. «Ми йшли під прапором одним»: Яків Мамонтов — лірик // Віт­чизна. 1988. № 11; Костюк Ю. Г. Творча і громадська діяльність Якова Мамонтова // Мамонтов Я. Твори. К., 1988.

І. Л. Михайлин

Завантажити статтю