МАМСУ́РОВ Дабе Хабі­йович (Мамсыраты Хабийы фырт Дæбе; 27. 07(09. 08). 1909, с. Даргавс, нині Пн. Осетія — Аланія, РФ — 21. 08. 1966, м. Орджонікідзе, нині Владикавказ, РФ) — осетинський письмен­ник, громадський діяч. 1919–21 навч. у пансіонаті при Ардон. семінарії, потім у сільс. школі. Після закінче­н­ня Осетин. пед. технікуму (Владикавказ, 1930) учителював, заочно навч. у Ростов. пед. ін­ституті (РФ, 1931–33), Ленінгр. ін­ституті історії, філософії й лінгвістики (нині С.-Петербург, 1933–36, не закін. за станом здоровʼя). Повернувшись в Осетію, працював у ред. газет і журналів. У червні 1937 від­відав Київ, Канів, Одесу та Севастополь. Враже­н­ня від своєї по­їздки виклав у ст. «Украинаг хæлæрт­тæ» («Українські друзі»), опубл. у г. «Рæстдзинад» («Правда», 1954, 12 мая). Був головою СП Пн. Осетії. За внесок в осетин. літературу М. нагородж. літ. премією ім. К. Хетагурова. Друкуватися почав 1927. Автор зб. поезій «Фыц­цаг къахдзæфтæ» («Перші кроки», Владикавказ, 1931), поем «Суадæт­тæ» («Джерела», Орджонікідзе, 1942), «Чермен» («Чермен», Дзауджикау, 1946), зб. оповідань «Гости» («Гості», Орджонікідзе, 1964), а також драм «Вождь Багатар» («Вождь Багатар», по­ставлена 1940), «Сыновья Бата» («Сини Бата», 1942) тощо. Провід­не місце в творчості М. за­ймають романи «Уæз­зау операци» («Важка операція») — про організацію колго­спів в Осетії (1939, 1949), «Фæл­­тæр­­тæ» («Поколі­н­ня») — про події на Кавказі під час революції 1905 (1940). У 1948–67 опубл. його осн. роман-трилогія «Хъæбар­­тар­­ды хадæг» («Поема про героїв») — епічне полотно про життя осетин. села від 1905 і до встановле­н­ня рад. влади. Про селян з їхніми нелегкими про­блемами роз­повід­ають повість «Царды хицæут­те» («Господарі життя», 1947) та роман «Адæм адæм сты» («Люди — це люди», 1960). Пере­кладав осетин. мовою твори Т. Шевченка, серед яких — «Тарасова ніч», «Ой вострю товариша», «Ой чого ти почорніло», «Марʼяна-черниця», «Утоплена», «Холодний Яр», «Три літа», «Закувала зозуленька», «На улиці невесело», «Лічу в неволі дні і ночі», «Ой діброво — темний гаю!», які вві­йшли до ви­браного вид. Т. Шевченка осетин. мовою (Орджонікідзе, 1954). Популяризував біо­графію і творчість укр. поета в Осетії. 1965–71 в Орджонікідзе ви­йшло зібр. творів М. осетин. мовою у 6-ти т. Його іменем на­звано Респ. дит. бібліотеку і вулицю у Владикавказі.