Мамут Муса

МАМУ́Т Муса (20. 02. 1931, с. Узунджи, нині Севастоп. міськради — 28. 06. 1978, Сімферополь, похов. у с. Донське Сімфероп. р-ну) — учасник кримськотатарського національного руху. 1944 депортов. з Криму в Узбекистан. У перші роки вигнання від голоду померли 2 його брати і 2 сестри. З 13-ти р. працював вантажником на пункті прийому бавовни; від 1958 — на виробництві в м. Янгіюль (Ташкент. обл.). 1975 разом із дружиною та дітьми повернувся в Крим, придбав будинок у Донському, однак нотаріально оформити угоду місц. влада йому (як і майже 700 ін. родинам крим. татар) не дозволила. 23 квітня 1976 за­арешт., 13 травня того ж року за звинуваченням у порушенні паспорт. режиму засудж. до 2-х р. ув’язнення. Покарання відбував у м. Кременчук (Полтав. обл.). 1977 достроково звільнений, проте влада знову відмовила йому в прописці та вимагала, щоб М. залишив Крим. Численні скарги до вищих інстанцій, зокрема ЦК КПРС і РМ СРСР, залишилися без відповіді. 20 червня 1978 проти нього порушено нову карну справу. М. заявив, що більше до рук обвинувачувачів живим не потрапить. 23 червня того ж року, коли до його будинку при­йшов дільничий інспектор, щоб доправити до прокурора, він облив себе бензином і підпалив. Перебуваючи в повній свідомості в міській лікарні Сімферополя, М. пояснив, що здійснив самоспалення на знак протесту проти ущемлення прав і переслідувань крим. татар. Помер від опіків. Незважаючи на протидію та погрози з боку влади й органів держ. безпеки, у його похоронах взяли участь понад 1 тис. крим. татар. Про самоспалення М. згадував М. Джемілєв у листі до світ. спільноти, поет-дисидент і правозахисник Г. Александров присвятив йому поему «Факел над Крымом». А. Сахаров звернувся з листом до Л. Брежнєва та М. Щолокова з проханням надати гідну пенсію вдові М. та звернути увагу на дискримінацію крим. татар. Його ім’ям названо вулиці та провулки в м. Ялта, Судак (обидва — Крим), с. Мирне (Сімфероп. р-н).

Завантажити статтю