Манґер Іцик

МА́НҐЕР Іцик (справж. — Гельфер Ізідор; 30. 05. 1901, Чернівці — 21. 02. 1969, м. Ґедера, Ізраїль) — поет, драматург. Народився у родині кравця, рано відкрив для себе джерела євр. фольклору й містики хасидизму, які згодом зробив неодмін. складником своїх поезій. Навч. у євр. початк. школі та нім. гімназії в Чернівцях. Писати вірші почав у шкіл. роки (спершу нім. мовою). Його взірцем був мандрів. поет Ф. Війон. Після виключення з гімназії за хуліган. витівки працював у кравец. майстерні батька. З поч. 1-ї світової вій­ни родина переселилася до м. Ясси (Румунія), де М. занурився в атмосферу євр. культур. життя. М. як людина й поет був надзвичайно оригінальною особистістю. Бродяга й пияк, який ніколи не міг бути довго прив’язаним до одного місця і буквально «мешкав» у корчмах і шинках, він здобув собі наполегливим читанням неабиякі знан­ня у різних галузях і вражав ними своїх читачів і слухачів. Дебютував 1921 віршем в одній із бухарест. їдиш. газет, 1929 у Варшаві вийшла його перша зб. «Штерн ойфм дах» («Зорі на даху»), яка зробила М. широковідомим у колах сх.-європ. єврейства. В цей час він оселився у Варшаві, де працював кор. румун. газет («Lu­­mea», «Reporter»), проте час від часу відвідував Бухарест і Чернівці. Незадовго до поч. 2-ї світової вій­ни йому ще вдалося вчасно втекти з Польщі до Парижа, а згодом до Лондона, де він зміг пережити Голокост. 1951 емігрував до США, мешкав у Нью-Йор­­ку — напівзабутий, втративши своїх читачів. Улюбленим поет. жанром М. була балада — вві­йшов в історію літ-ри як «принц євр. балади». Подібно до великих романт. полотен, у його баладах також звучать фантаст. й містичні мотиви, правлять природні стихії й первісні духи. Зб. балад і пісень М. міжвоєн. часу «Ламтем ін вінт» («Ліхтарі на вітрі», 1933), «Хумеш-лідер» («Біблійні пісні», 1935), «Меґілле-лідер» («Пісні на Пурим», 1936), як і подальші книги «Демерунґ ін шпіґель» («Смеркання у люстерку», 1937; усі — Варшава), «Штерне ін штауб» («Зорі в пилюці», Нью-Йорк, 1967) зробили його одним з найпопулярніших євр. поетів, що писали мовою їдиш. Ще за життя вірші М. були перекладені багатьма мовами світу. До 50-річчя поета у Нью-Йорку опубл. ювіл. зібрання його поезій «Лід ун баладе» («Пісні й балади»). Серед драм. творів М. варто назвати переробки п’єс засн. євр. театру А. Ґольдфадена — «Ді кішуфмахерін» («Чаклунка») і «Ді драй гоцмахс» («Три блазні»; обидві — 1936). Мюзикл євр. композитора Д. Зельцера, який виник на основі його «Пісень на Пурим», захоплено був сприйнятий публікою в США та Ізраїлі. Найбільшим успіхом М. став «шахрайський» роман «Дос бух фун ґан еден» («Книга про рай», 1960), який у нім. перекл. З. Ландманн («Das Buch vom Pa­­radies», Genf; Hamburg, 1963) користувався знач. популярністю і тривалий час був у списку бестселерів нім. книготоргівлі. 1967 письменника спіткав апоплексич. удар, від якого він уже не зміг оговтатися. Друзі перевезли його в санаторій до Ґедери, де він помер. Його похорон перетворився на нац. маніфестацію. В Ізраїлі його іменем названо літ. премію для євр. поетів. 2004 Е. Ґаль-Ед упорядкувала й видала у Берліні найповніше їдиш-нім. зібрання його балад «Dunkelgold» («Тьмяне золото»). Під цією ж назвою 2008 у Києві вийшла книга вибраного в перекл. В. Богуславської, В. Довжика та П. Рихла. Окремі твори М. вміщені в «Антології єврейської поезії: Укр. переклади з їдишу» (К., 2007).

Рекомендована література

1. A. Ochodlo. My Blue. Yiddish songs by Itzig Manger. Sopot, 2000;
   Google Scholar Internet
2. A. Telaak. Von der Kunst, sich zu verschenken. Die Gedichte des großen jiddischen Dichters Itzik Manger aus Czernowitz // Die Zeit. 2005, 21 Juli; Рихло П. Байка і балада як сублімація ідишистської культури бу­­ковинських євреїв // Єгупець (Київ). 2009. № 18;
   Google Scholar Internet
3. E. Gal-Ed. Niemandssprache. Itzik Manger — ein europäischer Dichter. Frank­­furt am Main, 2016.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю