МАНДЕЛЬШТА́М Леонід Ісакович (22. 04(04. 05). 1879, м. Могильов, нині Білорусь — 27. 11. 1944, Москва) — фізик, фахівець у галузі радіотехніки. Академік АН СРСР (1929). Ленін. (1931), ім. Д. Менделєєва АН СРСР (1936) та Сталін. (1942) премії. Державні нагороди СРСР. Навч. у Новорос. університетi в Одесі (1897–99; виключений за участь у студент. русі), закiн. Страсбур. університет (Франція; 1902, зі ступ. д-ра натурал. філософії), де від­тоді й працював: 1913–14 — проф. 1915 — приват-доцент кафедри фізики Новорос. університету; 1915–17 — наук. консультант радіотелегр. від­діл. фірми «Сіменс і Гальске» у Петро­граді (нині С.-Пе­тербург); 1917 — проф. фізики політех. ін­ституту та жін. курсів у Тифлісі (нині Тбілісі); 1918–22 — завідувач кафедри фізики Одес. полiтех. ін­ституту; 1922–23 — наук. консультант радіолаб. Електротех. тресту заводів слабкого току у Москві; 1924–35 — наук. консультант Центр. радіолаб. у Ленін­граді (нині С.-Пе­тербург); від 1925 — завідувач кафедри теор. фізики Моск. університету; водночас від 1934 — зав. лабораторій коливань та оптичної Фiз. ін­ституту АН СРСР (Москва). Наукові дослідже­н­ня з оптики, радiофiзики, квант. механіки, iсторiї та методології фізики. Один із засн. рад. школи радіофізики. Вперше довів, що роз­сія­н­ня світла зумовлюється неоднорiднiстю сере­довища. Разом з Г. Ландсбергом вiдкрив комбiнац. роз­сiя­н­ня свiт­­ла на кри­сталах; разом з М. Папалексі зробив знач. внесок у ви­вче­н­ня неліній. коливань, за­пропонував радіоінтерференц. метод. На поч. 1940-х рр. здiйснив радiолокацiю Мiсяця. За­пропонував новий метод збудже­н­ня електрич. коливань — параметрич. телератор. 1945 президією АН СРСР засн. 2 премії ім. М. — за кращі праці у галузі радіо та оптики (присуджувалися лише кілька разів). На його честь на­звано один із кратерів на зворот. боці Місяця.