Мандичевський Іван Корнилович
МАНДИЧЕ́ВСЬКИЙ Іван Корнилович (17. 01. 1854, с. Надвірна, нині місто Івано-Фр. обл. — 26. 03. 1925, м. Станіслав, нині Івано-Франківськ) — правознавець, літературознавець, громадсько-культурний діяч. Після закінчення Станіслав. гімназії (1873) вивчав право у Віденському, а від 1876 — у Львівському університетах. У Відні брав активну участь у діяльності студентського товариства «Січ», познайомився з М. Драгомановим, О. Терлецьким, а у Львові — з І. Франком (його соратник) та М. Павликом, був членом «Академ. гуртка», співробітником журналу «Друг». Звинувачувався 1878 владою у розповсюдженні літератури, пересланої М. Драгомановим (відбув 1-місячний арешт). Пізніше працював адвокатом у Станіславі, 1908 з його ініціативи у місті організовано «Гурток правників» як незалежний від академічного товариства правничий осередок, який готував юристів-українців для захисту прав простого народу. Його члени ставили завдання охопити діяльністю галицькі міста і «взяти у свої руки провід національного життя». 1890 вступив до Рус.-укр. радикал. партії, від імені станіславської «Рус. бесіди» запросив І. Франка для виступу на святкуванні 75-річчя від дня народження Т. Шевченка (доповідь викликала велике зацікавлення громадськості Галичини й була опублікована у газеті «Діло»). Разом з І. Франком переклав розвідку німецького філософа Г. Шеля «Суспільно-політичні сторонництва в Німеччині» (опубліковано у журналі «Правда», 1879, № 6, 7, 10–12; окреме видання — Л., 1879). Працював над доповненнями до «Покащика нової української літератури (1798–1883)» М. Комарова (примірник книги з помітками М. зберігався в особистій бібліотеці М. Возняка). М. здійснив літературну реконструкцію книги «Слово о пълку Игореві» (Л., 1918), яку переклав німецькою мовою. Книжка містить текст видання 1800, довільний прозовий переклад-переробку українською мовою і розвідку, в якій зазначено, що «Слово» створено весною 1188 на Чернігівщині на основі української народної поезії з літературно-церковних елементами і відбиває ідеологію українського селянства. Засновник і 1-й директор української книгарні в Станіславі. Зібрав багату власну бібліотеку, яку перед смертю подарував НТШ у Львові. Але, на жаль, як цілісність вона не зберігалася і розпорошена у фондах ЛНБ.
Рекомендована література
- [Некролог] // Діло. 1925. № 76;
- Студинський К. Іван Франко і товариші в соціалістичнім процесі 1878 р. // Україна. 1926. № 6;
- Семкіяш М. Правник Іван Мандичевський // Нар. воля. 2013, 4 жовт.
Завантажити статтю
Людина 
