Мандрика Георгій Якимович
МАНДРИ́КА Георгій Якимович (10(22). 10. 1869, м. Носівка, нині Черніг. обл., за ін. даними — 10. 04. 1869, Київ — 06. 05. 1937, м. Харбін, Китай) — військовик. Генерал-лейтенант (1917). Закін. Київ. кадет. корпус (1886), 2-е Костянтинів. військ. училище (1888), Микол. академію Генштабу (1896). Служив у Варшав. і Приамур. військ. округах. Учасник китай. кампанії 1900–01, рос.-япон. війни 1904–05. Під час 1-ї світової війни — командир 23-го Сибір. стрілец. полку, начштабу 16-ї, 104-ї, 56-ї піхот. дивізій, нач. 16-ї піхот. дивізії, командир 6-го армій. корпусу. В листопаді 1917 українізував 6-й армій. корпус і сформував на його основі 2-й Січовий Запороз. корпус, на чолі якого вів бої зі збільшовиченими частинами; у січні 1918 — на Пн. фронті. За Гетьманату 1918 — пом. Військ. міністра Української Держави. Від 1919 — у резерві чинів при ставці білогвард. армії адмірала О. Колчака в м. Омськ (Росія). Учасник Сибір. Льодяного походу. Від 1920 викладав у військ. школах у Сибіру. 1924 емігрував до Китаю. Працював на Китай.-Сх. залізниці (1925–30), був чл. укр. громади Харбіна (1932–33).
Рекомендована література
- Волков Е. Е., Егоров Н. Н., Купцов И. И. Белые генералы Восточного фронта Гражданской войны. Москва, 2003;
- Литвин М., Науменко К. Збройні сили України першої половини ХХ ст. Генерали і адмірали. Л.; Х., 2007.
Завантажити статтю
Людина 
