Мані-Лейб

МА́НІ-ЛЕЙБ (справж. — Брагінський Мані-Лейб; 20. 12. 1883, м. Ніжин, нині Черніг. обл. — 04. 10. 1953, м. Нью-Йорк, США) — поет. До 11-ти р. навч. у хедері, потім був підмайстром у шевця, через 5 р. став власником майстерні. Юнаком брав участь у рев. русі, побував за кілька років у багатьох партіях. 1904 вступив до Бунду, тоді ж почав писати вірші рос. та мовою їдиш. Був заарешт., кілька місяців перебував у в’язниці. Після другого арешту в тому ж році втік до Великої Британії, де брав участь у рев. русі емігрант. молоді та під впливом І. Бреннера вперше на­­друкував свої вірші в соціаліст. тижневику «Ді Нає цайт» («Новий час»). Від 1905 — у США, мешкав у Нью-Йорку, працював на взуттєвій ф-ці (до 1946), був співроб. г. «Форвертс» («Вперед»). М.-Л. — яскравий поет руху символістів групи «Ді юнґе» («Молоді»). Від 1910-х рр. регулярно публікував свої вірші, перекл. і статті в євр. періодиці, збірниках. 1918 у Нью-Йорку вийшли зб. віршів «Лідер» («Вірші»), «Баладн» («Балади»), «Їдише ун славіше мотівн» («Єврейські та сло­­в’янські мотиви»). Писав також для дітей. Ще за життя поета його вірші стали основою поет. розділу в амер. дит. хрестоматіях мовою їдиш. Найвідоміший його твір для дітей — поема «Інґл-Цінґл-Хват», яка стала особливо популярною завдяки тому, що в рев. 1919 її видали в Києві з чудовими ілюстраціями Е. Лисицького (неодноразово перевидавалася в СРСР, Польщі, США). М.-Л. багато перекладав: з рос. — вірші Ф. Тют­чева, М. Лермонтова, О. Блока, а з укр. — думи Т. Шевченка. Знач. вплив на євр. поета мало знайомство з С. Єсеніним, під час перебування останнього в Нью-Йорку. Згодом М.-Л. переклав чимало його творів мовою їдиш і присвятив його пам’яті поему. 1955 у Нью-Йорку вийшов двотомник «Лідер ун баладн» («Вірші та балади»), а 1963 в Тель-Авіві — збірник під тією ж назвою з паралельним перекл. на іврит Ш. Мельцера і з передмовою І. Манґера — друга і однодумця поета. Вірші М.-Л. вирізняються романтичністю, тонким ліризмом, музикальністю, ємністю слова і тонким гумором. Він звертався до казок, легенд, нар. пісень. Його поет. мова одночасно вишукана й проста. У баладах широко використовував нар. легенди й перекази. Популярність М.-Л. продовжувала зростати й після його смерті. Вірш «Лід фун бройт» («Пісня про хліб», Петроград, 1918), покладений на музику Ю. Енґелем, досі популярний у програмі євр. шкіл. На музику покладено й чимало ін. віршів поета. 2007 у Києві у перекл. з їдишу В. Богуславської вийшов зб. «Ніжин».

Завантажити статтю