Маніно Лео
Визначення і загальна характеристика
МАНІ́НО Лео (Magnino Leo; 09. 09. 1911, м. Мілан, Італія — 04. 03. 1996, Рим) — італійський сходознавець. Дійсний член НТШ (1954). У 1933 закін. політ. факультет Рим. університету і Сх. інститут у Римі (здобув докторат). 1937–39 — проф. і зав. Далекосх. секції Сх. інституту в Неаполі; 1939–41 — проф. Коїмбр. університету (Португалія); від 1941 — проф. япон. мови Рим. університету. За дорученням МЗС Італії здійснив поїздки до Японії, СРСР (зокрема відвідав Київ, Харків, Полтаву, Далекий Схід), Маньчжурії тощо. Основний напрям наукових досліджень — політ., госп. і культур. розвиток Японії. У брошурі «Il Cuneo Verde» («Зелений Клин», Флоренція, 1939) описав розселення українців на Далекому Сході. Автор низки публікацій з укр. проблематики у періодиці. Був чл. управи Укр.-італ. товариства, брав участь у наук. конф. НТШ у Римі (1953).
Додаткові відомості
- Основні праці
- L’evoluzione del Giappone. Grottaferrata, 1936; La colonizzazione ucraina nell’ Asia Orientale // L’Universo. 1939. № 4; Storia della letteratura giapponese. Milano, 1952; 1957; 1963; Liriche Giapponesi. Milano, 1952; Teatro giapponese. Milano, 1956.
Завантажити статтю
