МАНН Йозеф (24. 02. 1883, Львів — 05. 09. 1921, Берлін, похов. у Львові) — спів­ак (тенор). Закін. правозн. факультет Львів. університету, навч. у Консерваторії Галиц. муз. товариства (Львів, 1904–07; кл. В. Висоцького). Удосконалював майстерність у Мілані (1910). Дебютував 1909 партією Йонтека в опері «Галька» С. Монюшка на сцені львів. Міського театру, у якому і працював (з пере­рвами) до 1912. Згодом неодноразово ви­ступав тут на гастролях. 1912–15 — соліст «Фольксопери» (Ві­день), 1916–19 — опер. театру в м. Дарм­штадт (Німеч­чина), 1919–21 — На­двір. опери (Берлін). Ви­ступав у Варшаві, Празі, Бухаресті, Мюнхені. 1921 від дирекції «Метрополітен-опера» (Нью-Йорк) отримав пропозицію обійняти місце першого тенора (після смерті Е. Карузо). Перед ви­їздом до США М. востан­нє ви­ступив у Берліні в партії Радамеса («Аїда» Дж. Верді). Зворушений урочистим проща­н­ням з нім. публікою помер від серц. нападу після другої дії ви­стави. Записи вокал. творів у виконан­ні М. здійснили грамофон­ні фірми «Пате» та «Одеон». Партії: Флоре­стан («Фіделіо» Л. ван Бе­­тговена), Манріко, Отел­ло («Трубадур», «Отел­ло» Дж. Верді), Рудольф, Пінкертон, Каварадос­сі («Богема», «Мадам Бат­терфляй», «Тоска» Дж. Пуч­чіні), Дон Хозе («Кармен» Ж. Бізе), Лоенґрін, Тангейзер, Трі­стан, Вальтер, Парсифаль («Лоенґрін», «Тангейзер», «Трі­стан та Ізольда», «Нюрнберзькі мейстерзінґери», «Парсифаль» Р. Ваґнера), Каніо («Паяци» Р. Леонкавал­ло), Турід­ду («Сіль­­ська честь» П. Масканьї), Палестрина (однойм. опера Г. Пфіцнера).