Манохін Анатолій Іванович
Визначення і загальна характеристика
МАНО́ХІН Анатолій Іванович (06. 03. 1937, с. Розівка, нині смт Запоріз. обл. — 01. 03, за ін. даними — 29. 02. 1992, Москва) — фахівець у галузі сталеливарництва. Доктор технічних наук (1971), член-кореспондент РАН (1979). Державна премія СРСР у галузі н. і т. (1969), Ленін. премія (1976). Закін. Жданів. металург. інститут (нині м. Маріуполь Донец. обл., 1959). Працював на жданів. заводі «Азовсталь», перебував на комсомол. роботі (1959–63); у 1964–73 — науковий співробітник Центр. НДІ чорної металургії (Москва); 1974–82 — ген. дир. НВО «Тулачормет» (РФ); за сумісництвом 1978–87 — директор Інституту металургії АН СРСР (Москва). Осн. наук. праці присвяч. організації сталеливарництва, безперерв. розливанню сталі, порошк. металургії. На базі його теор. розробок спроектовано унікал. на той час комплекс із великовантаж. конвертерів і установок безперерв. розливання сталі на Новолипец. металург. комбінаті (РФ, 1960-і рр.). Під наук. керівництвом М. в НВО «Тулачормет» здійснено запуск комплексу з перероблення ванадієвих шлаків на базі високоекол. технології (1975). Розробляв теор. аспекти й технології отримання порошк. матеріалів. Мемор. дошки М. відкрито в Тулі (2007, на будинку, де він жив) та Маріуполі (2011, Приазов. тех. університет).
Додаткові відомості
- Основні праці
- Получение однородной стали. 1978; Аморфные сплавы. 1984 (співавт.); Развитие порошковой металлургии. 1988 (співавт.); Новое в технологии получения материалов. 1990 (співавт.); Теория неравновесной кристаллизации плоского слитка. 1992 (співавт.); усі — Москва.
Завантажити статтю
