КУДРЕ́ВИЧ Борис Іванович (29. 02(12. 03). 1884, Харків — 10. 08. 1960, Ленін­град, нині Санкт-Пе­тербург) — фа­хівець у галузі гіро­скопії та гідро­акустики. Інженер-контр-адмі­рал (1940). Доктор технічних наук (1939), професор (1934). Заслужений діяч науки і техніки РРФСР (1947). Державні нагороди СРСР. Закінчив фізико-математичний факультет Харківського університету (1909), де був залишений асистентом Астрономічної обсерваторії. Від 1913 працював у Депо карт і книг Лібавського порту (нині м. Лієпая, Латвія). 1914 К. пере­ведено у Компасну частину Головного гідро­графічного управлі­н­ня, де ви­вчав і впроваджував на флоті нові штурманські прибори — гіро­скопічні компаси. 1916 — помічник завідувача компасної справи на флоті з магнітних компасів; організував у Гельсинкі першу ремонтну базу з гірокомпасів, а також «гіроклас», у якому вперше здійснено під­готовку групи вітчизняних спеціалістів-техніків з гіро­скопічних компасів. 1919 організував у Кронштадті по­близу Петро­града (нині Санкт-Пе­тербург) гірокомпасну частину Управлі­н­ня із забезпече­н­ня без­пеки кораблеводі­н­ня на Балтійському морі (Убекобалта), від 1922 — начальник від­ділу електромеханічних приборів, заснованого на базі цієї частини. Від 1920 викладав у Військово-морській академії (Ленін­град): 1932–41 — начальник кафедри електронавігаційних приборів, 1943–48 — засновник і начальник кафедри стабілізації та оптики. 1925 пере­бував у Лон­доні, де ви­вчав виробництво й екс­плуатацію гірокомпасів; 1928 — у Німеч­чині, де озна­йомився з діяльністю гідро­акустичних фірм та гірокомпасної фірми «Аншютц». 1935–37 — за­ступник начальника Гідро­графічного управлі­н­ня ВМФ СРСР з наукової роботи і начальник науково-дослідного бюро цього управлі­н­ня. Під час 2-ї світової війни й у повоєн­ні роки багато зробив для впровадже­н­ня на флоті різних систем гідро­стабілізації. 1948–53 викладав у Ленін­градському вищому мореходному училищі.