Мануш Лекса
МАНУ́Ш Лекса (справж. — Бєлугін Олександр Дмитрович; 07. 02. 1942, Риґа — 25. 05. 1997, Москва) — циганський поет, перекладач, фольклорист, мовознавець. Закін. Латвій. університет (Риґа, 1969). Працював інж.-перекладачем ВНДІ мор. геології та геофізики (Риґа); від 1970 — старший науковий співробітник сектору мовознавства Інституту наук. інформації із сусп. наук АН СРСР (Москва). Засн. і голова Циган. культ.-осв. товариства в Москві (від 1989). Досліджував циган. історію, мову, словесність та муз. фольклор. Писав вірші. Тематикою, жанр. і стильовими ознаками поезія М. тісно повʼязана з традиц. мотивами фольклору й побуту циган. Наприкінці 1970 М. підготував зб. циган. поезії, однак жодне видавництво надрукувати його не наважилося; опубл. лише вступну статтю («Московские новости», 1979, № 51). У перекл. з циган. мови у Москві вийшли його художні твори для дітей «Хочу лошадку» (1973), «Звездочка» (1976), «Повозочка» (1980). Володів понад 50-ма мовами і знав бл. десятка говірок і діалектів циган. мови. Автор азбуки для циган. дітей на діалекті рос. і латис. циган (1996), співавтор циган.-латис.-англ. словника («Čigānu-Lativešu-Angļu un Lativešu» // «Čigānu vārdonica», Riga, 1997). У перекл. М. 1990 в Індії вперше видано циган. та англ. мовами давньоіндій. епос «Рамаяна». Значне місце у творчості М. займає Україна. 1989 відвідав Київ. М. належать численні перекл. з укр. літ-ри, зокрема творів Т. Шевченка (вступ до балади «Причинна», вірші «Заповіт», «Думка», «Вітер з гаєм розмовляє», «Ой одна я, одна», «Садок вишневий коло хати», «Огні горять, музика грає», «Сон» («На панщині пшеницю жала...»), «І день іде, і ніч іде»), І. Франка (зокрема «Гімн. Замість пролога» та пролог до поеми «Мойсей»), Лесі Українки (поет. цикл «Сім струн», вірш «Коли втомлюся я життям щоденним» тощо), С. Руданського, М. Рильського, П. Тичини, А. Кацнельсона, М. Юрійчука. Поклав на музику низку своїх творів, а також «Баладу про струни» А. Кацнельсона. Окремі вірші М. українською мовою переклали С. Тельнюк, В. Підпалин, С. Чернілевський, І. Мазур.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Quelques chansons des Tisganes lettons // Études Tsiganes. 1972. № 1; О влиянии балтийских языков на диалект латышских цыган // Изв. АН Латв. ССР. 1973. № 4; Латышско-цыганское двуязычие и конвергентное развитие фонологической системы цыганского языка в Латвии // Исследования по структуре языков Азии и Африки. Москва, 1975; Čhaj te vešiskiru, par Kata Martinkevic, conte des Tsiganes lettons // Études Tsiganes. 1976. № 4; Культ Шивы и цыгане (К проблеме древней религии цыган) // Сов. этнография. 1979. № 6; Фольклор латышских цыган (Основные жанры и тематика) // Там само. 1981. № 3; К проблеме музыкального фольклора цыган (Истоки цыганской музыки в Европе) // Там само. 1985. № 5; Le etimologie di venti vocaboli zingari // Lacio Drom. 1994. № 2.
- Основні твори
- укр. перекл. — Щастя // ЛУ. 1971, 17 серп.; [Вірші] // Дніпро. 1979. № 5; [Вірші] // Сузір’я. К., 1981. Вип. 15.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 