Маньковський Григорій Ілліч

Визначення і загальна характеристика

МАНЬКО́ВСЬКИЙ Григорій Ілліч (07(19). 03. 1897, м. Брон­ніци, нині Моск. обл. — 08. 04. 1965, Москва) — радянський вчений у галузі гірничої справи. Доктор технічних наук (1944), професор (1957), член-кореспондент АН СРСР (1960). Заслужений діяч науки і техніки РРФСР (1948). Сталінcька премія (1946). Державні нагороди СРСР. Закін. Ленінгр. гірн. ін­ститут (нині С.-Петербург, 1924). Працював зав. проходок на буд-ві шахт Донец. (1924–28) та Під­москов. (1928–31) вугіл. басейнів. Саме на будівництвах Донбасу М. вперше зіткнувся із зав­да­н­ням проходки гірн. виробок у складних геол. та гідрогеол. умовах, що й стало в подальшому осн. напрямом його наук. діяльності. 1931–34 — доцент кафедри шахт. будівництва Моск. гірн. ін­ституту, де читав курс «Проходки вертикал. шахт» (уперше у світ. практиці). 1934–39 — нач. шахт 1–3-ї черг будівництва Моск. метрополітену, зокрема здійснював проходку під стисненим повітрям на ділянках зі складними геол. умовами. За його участі впроваджено нову техніку щитової проходки, а також гірн. способу проходки з ежектором, що отримав широке роз­по­всюдже­н­ня. Згодом М. був консультантом з окремих складних питань будівництва метро та головою екс­перт. комісій за проектами спорудже­н­ня Ленінгр. і Київ. метрополітенів. 1939–43 — за­ступник гол. інж. «Голов­ша­хтобуду», 1943–54 — гол. інж. тресту «Шахтспецбуд» Наркомату вугіл. промисловості СРСР. Працівниками тресту впроваджено у виробництво такі нові методи: бурі­н­ня стволів шахт повного діаметра, турбін­не бурі­н­ня заморожув. свердловин, будівництво способом заморожува­н­ня приствол. дворів, тампонува­н­ня порід глиноцемент. роз­чинами тощо. 1954–65 — в Ін­ституті гірн. справи (Мос­ква): 1955–58 — зав. лаб. спец. способів проходки гірн. виробок і водо­зниже­н­ня, 1958–62 — за­ступник директора Водночас від 1954 — консультант Міністерства вугіл. промисловості СРСР з бурі­н­ня стволів шахт. Опублікував перший у вітчизн. літературі навч. посіб. «Проходка вертикальных шахт» (Москва, 1935). Автор шарошкового бурі­н­ня стволів шахт у складних гірн.-геол. умовах, а також робіт із заморожува­н­ня гір. порід під час проходки стволів і водо­зниже­н­ня, наук.-метод. робіт з шахт. будівництва і праць з історії гір. техніки. Завдяки дослідж. М. освоєно нові цінні, але сильно обводнені родовища корис. копалини: родовища пд. і пн.-зх. крила Під­моск. басейну, зх. р-нів Донбасу тощо. Тривалий час ви­вчав про­блеми освоє­н­ня Курської магніт. аномалії (1958–62 — за­ступник голови, 1963–65 — голова Наук. ради).

Пр.: Специальные способы проходки горных выработок. 1958; Курская магнитная аномалия. 1962; Специальные способы сооружения стволов шахт. 1965 (усі — Москва).

Літ.: Мельников Н. В. Горные инже­неры — выдающиеся деятели горной науки и техники. Москва, 1970.

О. В. Савченко

Завантажити статтю