Маньковський Григорій Ілліч

Визначення і загальна характеристика

МАНЬКО́ВСЬКИЙ Григорій Ілліч (07(19). 03. 1897, м. Бронніци, нині Моск. обл. — 08. 04. 1965, Москва) — радянський вчений у галузі гірничої справи. Доктор технічних наук (1944), професор (1957), член-кореспондент АН СРСР (1960). Заслужений діяч науки і техніки РРФСР (1948). Сталінcька премія (1946). Державні нагороди СРСР. Закін. Ленінгр. гірн. інститут (нині С.-Петербург, 1924). Працював зав. проходок на буд-ві шахт Донец. (1924–28) та Підмосков. (1928–31) вугіл. басейнів. Саме на будівництвах Донбасу М. вперше зіткнувся із завданням проходки гірн. виробок у складних геол. та гідрогеол. умовах, що й стало в подальшому осн. напрямом його наук. діяльності. 1931–34 — доцент кафедри шахт. будівництва Моск. гірн. інституту, де читав курс «Проходки вертикал. шахт» (уперше у світ. практиці). 1934–39 — нач. шахт 1–3-ї черг будівництва Моск. метрополітену, зокрема здійснював проходку під стисненим повітрям на ділянках зі складними геол. умовами. За його участі впроваджено нову техніку щитової проходки, а також гірн. способу проходки з ежектором, що отримав широке розповсюдження. Згодом М. був консультантом з окремих складних питань будівництва метро та головою експерт. комісій за проектами спорудження Ленінгр. і Київ. метрополітенів. 1939–43 — заступник гол. інж. «Голов­шахтобуду», 1943–54 — гол. інж. тресту «Шахтспецбуд» Наркомату вугіл. промисловості СРСР. Працівниками тресту впроваджено у виробництво такі нові методи: буріння стволів шахт повного діаметра, турбінне буріння заморожув. свердловин, будівництво способом заморожування приствол. дворів, тампонування порід глиноцемент. розчинами тощо. 1954–65 — в Інституті гірн. справи (Мос­ква): 1955–58 — зав. лаб. спец. способів проходки гірн. виробок і водозниження, 1958–62 — заступник директора Водночас від 1954 — консультант Міністерства вугіл. промисловості СРСР з буріння стволів шахт. Опублікував перший у вітчизн. літературі навч. посіб. «Проходка вертикальных шахт» (Москва, 1935). Автор шарошкового буріння стволів шахт у складних гірн.-геол. умовах, а також робіт із заморожування гір. порід під час проходки стволів і водозниження, наук.-метод. робіт з шахт. будівництва і праць з історії гір. техніки. Завдяки дослідж. М. освоєно нові цінні, але сильно обводнені родовища корис. копалини: родовища пд. і пн.-зх. крила Підмоск. басейну, зх. р-нів Донбасу тощо. Тривалий час вивчав проблеми освоєння Курської магніт. аномалії (1958–62 — заступник голови, 1963–65 — голова Наук. ради).

Завантажити статтю