Маньковський Петро-Ян
МАНЬКО́ВСЬКИЙ Петро-Ян (01. 11. 1866, с. Саїнка, нині Чернів. р-ну Вінн. обл. — 08. 04. 1933, Львів, похов. у Луцьку) — церковний діяч РКЦ. Закін. реал. гімназію в м. Дрезден (Німеччина, 1885), Агроном. інститут при філос. факультеті Вроцлав. університету (нині Польща, 1888), Житомир. духовну семінарію РКЦ. 1898 рукопоклад. на священика. Відтоді — вікарій Житомир. кафедрал. собору св. Софії; від 1902 — настоятель парафії св. Петра і Павла у м. Кам’янець-Подільський (нині Хмельн. обл.). 1911 під тиском царської влади, незадоволеної душпастир. і благодійн. діяльністю М., залишив посаду й повернувся до Житомира (був пом. секр. єпархіал. курії). З поч. 1-ї світової війни відновив душпастир. працю в Кракові. 1917 — ген. вікарій на тер. Луцько-Житомир. і Кам’янець-Поділ. дієцезій; від 1918 — ординарій Кам’янець-Поділ. дієцезії (у тому ж році висвяч. на єпископа). У липні 1920 напередодні наступу більшов. військ виїхав до м. Бучач (нині Терноп. обл.), де заснував малу духовну семінарію. 1926 на прохання Апостол. Столиці зрікся від керівництва Кам’янець-Поділ. дієцезією, отримав титул архієпископа. У спогадах, виданих 2002 у Варшаві, описав своє бачення суспільно-політ. процесів в Україні кін. 19 — поч. 20 ст.
Завантажити статтю
Людина 
