Мао Дунь

Визначення і загальна характеристика

МА́О ДУНЬ (справж. — Шень Дехун; 04. 07. 1896, с-ще Учжень, провінція Чжецзян, Китай — 27. 03. 1981, Пекін) — китайський письменник, критик, перекладач, громадський діяч. Закін. Пекін. університет (1916). Працював у видавництві «The Commercial Press» (Шанхай). На поч. 1920-х рр. приєднався до руху «4-го травня», брав активну участь у формуванні літ-ри «нової хвилі». 1927–30 мешкав у Японії, де написав наук. роботи з міфології — «Дослідження основ китайської міфології» (1929) та «Основи північно-європейської міфології» (1930). Після подорожі до СРСР (1946–47) опублікував кн. «Побачене і почуте в СРСР» (1948), «Бесіди про Радянський союз» (1949). Популяризував рос. і укр. літературу, зокрема творчість Т. Шевченка, переклав його вірш «N. N. — Сонце заходить, гори чорніють» під назвою «Роздуми у в’язниці» (жовтень 1921). У Пекіні виголосив промову на вечорі, присвяч. 100-річчю від дня смерті Т. Шевченка (1961). Автор трилогії «Затемнення» (1927–28), романів «Веселка» (1929, незакін.), «Перед світанком» (1933), «Іржа» (1941), «Прибите інеєм, листя червоніє, наче квіти навесні» (1942), зб. оповідань «Сільська трилогія» (1932–34), п’єси «У дні поминок» (1945). Ініціював заснування літ. премії на підтримку молодих романістів Китаю, у фонд якої віддав 250 тис. юанів свого гонорару (1981). Нині премія ім. М. присуджується СП Китаю.

Завантажити статтю