МАРГО́ЛІС Юрій Давидович (Марголис Юрий Давидович; 07. 10. 1930, Ленін­град, нині С.-Пе­тербург — 14. 02. 1996, там само, похов. у м. Шліс­сельбург Ленінгр. обл.) — російський історик. Доктор історичних наук (1985), професор (1987). Закін. Ленінгр. університет (1952), де й викладав від 1960 після захисту канд. дис. «Эволюция исторических взглядов Т. Г. Шевченко». 1968 за звинуваче­н­ням у втраті політ. пильності (не доніс на колегу, який читав заборонену літературу) виключений із партії та звільнений з роботи. Від­тоді працював на виробництві; 1976–80 — завідувач кафедри історії СРСР Сиктивкар. університету (нині Респ. Комі, РФ). 1981 поновився у Ленінгр. університеті. 1985 захистив доктор. дис. «Т. Г. Шевченко и рус­ская демократическая историо­графия второй по­­лови­­ны ХIХ в.». Ви­вчав різноманітні аспекти спадщини Т. Шевченка, зокрема істор. по­гляди поета, внесок у шевченко­знавство різних науковців. Стверджував, що Т. Шевченко мав ідеаліст. світобаче­н­ня, особливо щодо природи класів і класової боротьби. На думку М., історизм Т. Шевченка значно вплинув на по­гляди рос. істориків-демократів О. Герцена, О. Добролюбова, М. Огарьова, М. Чернишевського та ін. Він наголошував на генет. звʼязку по­глядів Т. Шевченка з земсько-обласною концепцією рос. історії О. Щапова. У своїх студіях про Т. Шевченка у рад. часи багато разів посилався на праці укр. учених-емі­грантів (П. Зайцева, Д. Чижевського та ін.). Під­готував низку ві­домих рос. істориків, зокрема фахівця з укр. історії Т. Таїрову-Яковлєву.