Мардань Олександр Євгенович

МАРДА́НЬ Олександр Євгенович (02. 04. 1956, м. Владивосток, РФ) — драматург, сценарист, письмен­ник. Заслужений діяч мистецтв України (2015). Член НСПУ (2006). Літ. премії ім. М. Гоголя (2010), ім. В. Даля (2014), ім. К. Паустовського (2015). Закін. Одес. ін­ститут інж. мор. флоту (1978). До 1991 працював у системі Мінфлоту СРСР. На творчій роботі в Одесі. Організатор щоріч. між­нар. театр. фестивалю «Зу­стрічі в Одесі» (від 2006), повноваж. пред­ставник в Україні театр. бієнале «Нові пʼєси з Європи» (м. Вісбаден, Німеч­чина, 2010–12). Пише російською мовою. Перший кіносценарій «День граж­данских дел» написав 1982, сценарій для д/ф «Плавучі курорти» — 1985, пʼєсу «Лист ожи­даний» — 2003. Автор пʼєс «Очередь (Уравнение с одним неиз­­вестным)» (2004), «Последний герой» (2005), «Дочки-матери» (2006; у 2008 за сценарієм, написаним на основі цієї пʼєси, знято х/ф «Вареники з вишнями», реж. О. Хван), «Антракт (Не­приличное на­звание)» (2007), «Кошки-мышки (Женщины. Фрагмент)» (2008), «Ночь святого Валентина (Потерялась собака)», «Американская рулетка (№ 14)», «Борщ в четыре руки (Чет-нечет)» (усі — 2009), «Зеркала (Бартер)», «Аншлаг (История одного покушения)» (обидві — 2010), «Арьер, или Колыбельная для барабана» (2012), «Собачий вальс» (2014, спів­­авт.), «У нас не все дома (Ба­­бушки)» (2016); оповідань «Меню», «Разгрузочный день» (обидва — 2007), «Прогулка», «Вдвоем с одиночеством» (обидва — 2012), «Отдельная история» (2013); повістей «Ночь святого Валентина», «Последний Герой (Лейтенант Запаса)» (обидві — 2013), «История одного покушения» (2014); кіносценаріїв «Лист ожи­даний», «Бартер» (обидва — 2006), «Последний герой» (2007), «Антракт» (2008), «Меню», «Я люблю тебя, Одес­са» (обидва — 2013); лібрето муз.-пласт. по­становки «В. Высоцкий» (2013), а також віршів. Твори на­друк. у багатьох збірках та збірниках, «Антології української драматургії» (К., 2010), альманасі «Дерибасовская-Ришельевская», ж. «Море», «Радуга», «Современ­ная драматургия», «Театр», «Южная звезда» та ін. За пʼєсами М. по­ставлено низку ви­став у театрах Киє­­­­ва, Дні­пра, Донецька, Кропивницького, Луганська, Миколаєва, Одеси, Полтави, Севастополя, Сімферополя, Сум, Харкова, Білої Церкви (Київ. обл.), Камʼянсько­­го (Дні­проп. обл.), Кр­аматорська (Донец. обл.), Мукачевого (Закарп. обл.), а також РФ, Білорусі, Вірменії, Казах­стану, Латвії, Молдови, Болгарії, Румунії, Угорщини, Албанії, Великої Британії, Ізраїлю. У пʼєсах М. немає персонажів одно­значно негатив. і позитив., написаних однією фарбою. Кожен — зі своєю біо­графією, своєю правдою. І це теж під­куповує: акторам є що ві­ді­грати, глядачам — кому спів­переживати й з ким сперечатися. Його позитивні і негативні герої викликають спів­чу­т­тя через сміх або сльози. М. вдається ненавʼяз­­ливо, інтелігентно викликати майже забуті почу­т­тя жалю, готовність зро­зуміти, по­шкодувати, вибачити. Серед пере­ваг — несподівана оригінальність ситуацій, не­ймовірна кількість від­тінків одес. гумору. Пʼєси М. пере­кладені укр., албан., англ., болгар., італ., латис., нім., польс., румун., франц., швед. мовами.