Мардань Олександр Євгенович

МАРДА́НЬ Олександр Євгенович (02. 04. 1956, м. Владивосток, РФ) — драматург, сценарист, письменник. Заслужений діяч мистецтв України (2015). Член НСПУ (2006). Літ. премії ім. М. Гоголя (2010), ім. В. Даля (2014), ім. К. Паустовського (2015). Закін. Одес. інститут інж. мор. флоту (1978). До 1991 працював у системі Мінфлоту СРСР. На творчій роботі в Одесі. Організатор щоріч. міжнар. театр. фестивалю «Зустрічі в Одесі» (від 2006), повноваж. представник в Україні театр. бієнале «Нові п’єси з Європи» (м. Вісбаден, Німеччина, 2010–12). Пише російською мовою. Перший кіносценарій «День гражданских дел» написав 1982, сценарій для д/ф «Плавучі курорти» — 1985, п’єсу «Лист ожиданий» — 2003. Автор п’єс «Очередь (Уравнение с одним неиз­­вестным)» (2004), «Последний герой» (2005), «Дочки-матери» (2006; у 2008 за сценарієм, написаним на основі цієї п’єси, знято х/ф «Вареники з вишнями», реж. О. Хван), «Антракт (Неприличное название)» (2007), «Кошки-мышки (Женщины. Фрагмент)» (2008), «Ночь святого Валентина (Потерялась собака)», «Американская рулетка (№ 14)», «Борщ в четыре руки (Чет-нечет)» (усі — 2009), «Зеркала (Бартер)», «Аншлаг (История одного покушения)» (обидві — 2010), «Арьер, или Колыбельная для барабана» (2012), «Собачий вальс» (2014, спів­авт.), «У нас не все дома (Ба­­бушки)» (2016); оповідань «Меню», «Разгрузочный день» (обидва — 2007), «Прогулка», «Вдвоем с одиночеством» (обидва — 2012), «Отдельная история» (2013); повістей «Ночь святого Валентина», «Последний Герой (Лейтенант Запаса)» (обидві — 2013), «История одного покушения» (2014); кіносценаріїв «Лист ожиданий», «Бартер» (обидва — 2006), «Последний герой» (2007), «Антракт» (2008), «Меню», «Я люблю тебя, Одесса» (обидва — 2013); лібрето муз.-пласт. постановки «В. Высоцкий» (2013), а також віршів. Твори надрук. у багатьох збірках та збірниках, «Антології української драматургії» (К., 2010), альманасі «Дерибасовская-Ришельевская», ж. «Море», «Радуга», «Современная драматургия», «Театр», «Южная звезда» та ін. За п’єсами М. поставлено низку вистав у театрах Киє­­­­ва, Дніпра, Донецька, Кропивницького, Луганська, Миколаєва, Одеси, Полтави, Севастополя, Сімферополя, Сум, Харкова, Білої Церкви (Київ. обл.), Кам’янсько­­го (Дніпроп. обл.), Краматорська (Донец. обл.), Мукачевого (Закарп. обл.), а також РФ, Білорусі, Вірменії, Казахстану, Латвії, Молдови, Болгарії, Румунії, Угорщини, Албанії, Великої Британії, Ізраїлю. У п’єсах М. немає персонажів однозначно негатив. і позитив., написаних однією фарбою. Кожен — зі своєю біографією, своєю правдою. І це теж підкуповує: акторам є що відіграти, глядачам — кому співпереживати й з ким сперечатися. Його позитивні і негативні герої викликають співчуття через сміх або сльози. М. вдається ненав’яз­­ливо, інтелігентно викликати майже забуті почуття жалю, готовність зрозуміти, пошкодувати, вибачити. Серед переваг — несподівана оригінальність ситуацій, неймовірна кількість відтінків одес. гумору. П’єси М. перекладені укр., албан., англ., болгар., італ., латис., нім., польс., румун., франц., швед. мовами.

Рекомендована література

1. Вергелис О. Театру не стоит соревноваться с цирком // ЗН. 2010, 9– 15 окт.;
   Google Scholar Internet
2. Распутіна Л. Олександр Мардань: театр як ступінь свободи // ДУ. 2012, 28 груд.;
   Google Scholar Internet
3. Малютина Н. П. Поэти­­ка высказывания в пьесах одесских драматургов Анны Яблонской и Александра Марданя. Жешув, 2016.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю