Мар’єнко Федір Сергійович
МА́Р’ЄНКО Федір Сергійович (06. 02. 1911, містечко Золочів, нині смт Харків. обл. — 12. 07. 1971, Одеса) — лікар-хірург, історик медицини, прозаїк. Доктор медичних наук (1971). Член СП СРСР (1960). Учасник 2-ї світової війни. Закін. Харків. інститут профес. освіти (1933) та мед. інститут (1938). Працював хірургом у Микол. обл. (1939–41, 1946–59); від 1959 — в Одес. мед. інституті: від 1966 — доцент кафедри шпитал. хірургії. Наукові праці присвяч. досвіду лікування хворих з гострими хірург. захворюваннями, патології органів травлення, організації швидкої і невідклад. допомоги у сільс. місцевості, історії хірургії в Україні. Друкуватися почав від 1926. Автор оповідання «Толя буде вчитися» (О., 1958), повістей «Червоний посланець» (К., 1958), «Бджілка» (О., 1962), «Ім’я тобі — лікар» (О., 1969). Крім того, видав наук.-популярні книги про укр. медиків — Д. Заболотного («Віч-на-віч із смертю», 1959), М. Гамалію («Гамалія», 1961), Д. Самойловича («Данило Самойлович», 1965), В. Філатова («Найдорожчий дарунок», 1966; усі — Одеса).
Додаткові відомості
- Основні праці
- Организация хирургической помощи больным с «острым животом» в сельском районе // Сов. медицина. 1954. № 12; Сосудистые реакции при оперативных вмешательствах и различных видах обезболивания // ВД. 1957. № 9; Короткі нариси з історії хірургії в Українській РСР. К., 1968 (співавт.); Одесское хирургическое общество // История хирург. обществ России и Сов. Союза. Ленинград, 1969 (співавт.); Догляд за хворими після операцій. К., 1970.
Завантажити статтю
Людина 
