Маринович Микола
МАРИНО́ВИЧ Микола (21. 12. 1861, с. Ішків, нині Козів. р-ну Терноп. обл. — серпень 1944, м. Галич Станіслав., нині Івано-Фр. обл.) — військовик. Генерал-хорунжий (1919). Навч. у гімназіях м. Бучач (нині Терноп. обл.) і Тернополя. Від 1883 — на військ. службі у австро-угор. армії. Закін. старшин. школу (1887), Військ. академію у Відні (1898). Від 1900 — у відставці. Мешкав у с. Селиська (нині Перемишлян. р-ну Львів. обл.). З поч. 1-ї світової війни — командир 30-го піхот. полку на Сх. фронті. Після важкого поранення 1916 звільнений зі служби. Під час Листопад. нац.-демократ. революції в Галичині 1918 добровільно вступив до УГА. Признач. військ. комендантом Львова, брав участь у боях з поляками. 1919 — референт Начал. команди УГА у складі об’єднаних армій УНР і ЗУНР. 1920 повернувся до с. Селиська, очолював місц. філію товариства «Просвіта», брав участь у діяльності ветеран. об’єднань колиш. вояків УГА. Під час 2-ї світової війни проживав у Галичі, де був убитий рад. партизанами. У Львові встановлено мемор. дошку М., у смт Козова його ім’ям названо вулицю.
Рекомендована література
- Кузьма О. Першолистопадові дні 1918 р. Л., 1931;
- Литвин М., Науменко К. Збройні сили України першої половини ХХ ст. Генерали і адмірали. Л.; Х., 2007.
Завантажити статтю
Людина 