МАРИНО́ВИЧ Микола (21. 12. 1861, с. Ішків, нині Козів. р-ну Терноп. обл. — серпень 1944, м. Галич Стані­слав., нині Івано-Фр. обл.) — війсь­­ковик. Генерал-хорунжий (1919). Навч. у гімназіях м. Бучач (нині Терноп. обл.) і Тернополя. Від 1883 — на військ. службі у австро-угор. армії. Закін. старшин. школу (1887), Військ. академію у Відні (1898). Від 1900 — у від­ставці. Мешкав у с. Селиська (нині Пере­мишлян. р-ну Львів. обл.). З поч. 1-ї світової вій­ни — командир 30-го піхот. полку на Сх. фронті. Після важкого поране­н­ня 1916 звільнений зі служби. Під час Листопад. нац.-демократ. революції в Галичині 1918 добровільно вступив до УГА. При­знач. військ. комен­дантом Львова, брав участь у боях з поляками. 1919 — референт Начал. команди УГА у складі обʼ­єд­наних армій УНР і ЗУНР. 1920 повернувся до с. Селиська, очолював місц. філію товариства «Просвіта», брав участь у діяльності ветеран. обʼ­єд­нань колиш. вояків УГА. Під час 2-ї світової вій­ни проживав у Галичі, де був убитий рад. партизанами. У Львові встановлено мемор. дошку М., у смт Козова його імʼям на­звано вулицю.