Марисюк Маркіян
МАРИСЮ́К Маркіян (14. 01. 1886, с. Сілець Беньків, нині Сілець Кам’янка- Буз. р-ну Львів. обл. — 25. 09. 1961, там само) — церковний діяч УГКЦ. Навч. у Львів. гімназії. Від 1902 продовжував студії і був учителем церк. співу в Крехів. Свято-Микол. монастирі ЧСВВ (нині Жовків. р-н Львів. обл.); згодом вивчав філософію в Лаврів. Онуфріїв. монастирі ЧСВВ (нині Старосамбір. р-н Львів. обл.) і у колегії Канізіянум при Університеті м. Іннсбрук (Австрія); 1910–12 богослов’я — у Кристиноп. монастирі ЧСВВ (нині м. Червоноград Львів. обл.), де 1911 склав вічні обіти. 1912 рукопоклад. на священика. Від 1913 — ігумен новоствор. монастиря Співстраждання Пресвятої Богородиці у м. Перемишль (нині Польща); 1921–24 — адміністратор парафії Кристиноп. монастиря ЧСВВ. Від 1925 (з перервою) виконував послух у Крехів. Свято-Микол. монастирі ЧСВВ, зокрема працював цензором при місц. друкарні, редагував часописи «Календар “Місіонаря”» (1926–33), «Місіонар» (1927–32), молодіж. ж. «Наш приятель» (1928), брошури наук.-популяр. серії «Бібліотека релігійної освіти». Автор і упорядник кількох літург. («Великий требник», 1926; «Божественна Літургія св. Івана Золотоустого», 1927; «Ієрейський часослов», 1933) та паралітург. («Голос душі», 1927; «Свята Година», 1935) видань. На поч. 2-ї світової війни переїхав до Перемишля й відновив випуск «Місіонаря». 1945 примусово переселений з Польщі до УРСР. З мотивів безпеки змінив прізвище на Мартюк, проживав у Гошів. (Долин. р-н) і Погонян. (Тисмениц. р-н; обидва — Станіслав., нині Івано-Фр. обл.) монастирях ЧСВВ. 1949 заарешт. і засудж. до 25-ти р. виправно-труд. таборів. Покарання відбував у поселенні Інта (Комі АРСР, РФ). 1956 звільнений за віком. Деякий час проживав у с. Дора (нині у складі м. Яремче Івано-Фр. обл.), згодом повернувся у рідне село.
Завантажити статтю
Людина 
