Марич Мілош Мілошевич

МА́РИЧ Мілош Мілошевич (20. 04. 1885, м. Рума, нині Сербія — 03. 05. 1944, м. Саратов, РФ) — гістолог. Навч. в Будапешт. університеті. У студент. роки зацікавився морфологією мікро­скоп. структур живих організмів. Формува­н­ня його наук. по­глядів від­бувалося під впливом угор. морфолога й зоо­лога І. Апаті, в лаб. якого М. працював після закінче­н­ня університету. Роботи того періоду присвяч. про­блемам цитології, зокрема поділу клітини, каріокінезу та амітозу. 1914 захистив доктор. дис. На поч. 1-ї світової вій­ни мобілізов. до австро-угор. армії. Навесні 1916 потрапив у рос. полон, де продовжував мед. діяльність. Після більшов. пере­вороту 1917 залишився в Рад. Росії. Від 1923 працював у Дні­проп. мед. ін­ституті (нині Дні­про) на каф. гістології під керівництвом В. Карпова, разом з яким продовжив роз­робку каріокінезу й амітозу. Після від­ʼїз­ду В. Карпова 1925 у Москву, очолив каф. У «Екатеринославском медицинском журнале» опублікував стат­ті «Индивидуум в био­логии и в действительности», «Сущность и значение прямого деления» (обидві — 1924), у «Дне­пропетровском медицинском журнале» — «Ис­следования по общей физиологии тканей» (1926), «О межклеточном веществе» (1928). У 1933 видав пр. «Прямое деление и его отношение к кариокинезу». 1933 пере­їхав до Саратова, де очолював каф. гістології та каф. заг. біо­логії, нім. від­діл. лікар. факультету Мед. ін­ституту й каф. гістології Вет. ін­ституту.

Завантажити статтю