МА́РКОВ Дмитро Федорович (23. 10.(05. 11). 1913, с. Преслав, нині Примор. р-ну Запоріз. обл. — 07. 11. 1990, Москва) — літературо­знавець, славіст, поет. Доктор філологічних наук (1954), професор (1955), академік АН СРСР (1984), іноз. чл. Болгар. АН (1968). Член СП СРСР (1976). Державні нагороди СРСР і Болгарії. Закін. Харків. університет (1936). У 1937 заарешт., 1938 звільнений. 1941–45 працював на оборон. під­приємстві у тилу; від 1945 — у Сум. пед. ін­ституті: завідувач кафедри рос. літ-ри; від 1956 — в Ін­ституті словʼяно­знавства і балканістики АН СРСР: 1969–87 — директор; водночас від 1975 — професор кафедри теорії літ-ри і літ. критики Академії сусп. наук (обидва — Москва). Досліджував історію болгар. поезії, закономірності літ. процесу 20 ст. у зх. і пд. словʼян. Автор поет. зб. «В ритмі днів» (Х., 1934), «Під рідним небом» (К., 1940), перед­мов до творів болгар. письмен­ників, ви­даних українською мовою.