Маркович Василь Онисимович
Визначення і загальна характеристика
МАРКО́ВИЧ Василь Онисимович (псевд.: Олег, Квітка, Ромко; 02. 04. 1930, с. Волосянка, нині Сколів. р-ну Львів. обл. — 27. 01. 2004, Запоріжжя) — учасник національно-визвольного руху, філателіст. Від 1942 — у Юнацтві ОУН, від 1947 — в УПА. Навч. на курсах старшин. школи ОУН «Олені» (1944), був референтом із пропаганди у Слав. р-ні Дрогоб. обл. (нині у складі Сколів. р-ну Львів. обл.). У жовтні 1952 заарешт., але нерозконспіров. як провідник ОУН. Від 1953 мешкав у Запоріжжі, працював на виробництві. Закін. Запоріз. вечір. факультет Дніпроп. інж.-буд. інституту (1965), міжгалуз. факультет Нар. університету (Запоріжжя, 1972). У 1967–81 — гол. інж. проектів інституту «Укрмонтажоргбуд». Від 1989 — чл. президії Запоріз. міської організації товариства «Просвіта». 1991 обраний старійшиною Коша Запорозького війська Низового «Запорозька Січ». Тоді ж разом із дружиною ініціював створення церк. громади та побудову церкви св. Миколая УАПЦ у Запоріжжі. Від 1992 — співзасн. і секр., від 1996 — організац. референт–заступник голови Запоріз. кошової управи братства ОУН–УПА, водночас 1995–2004 — ред. її «Інформаційного бюлетеня». Учасник багатьох виставок і з’їздів філателістів, відзнач. фаховою медаллю ООН. Автор спогадів «Етюди з визвольної боротьби» (2001; 2016), «Під бойківськими Бескидами» (2002; 2016), «Підпілля ОУН у Запорізькій області» (2001; 2016; усі — Запоріжжя).
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
