Маркович Василь Онисимович

МАРКО́ВИЧ Василь Онисимович (псевд.: Олег, Квітка, Ромко; 02. 04. 1930, с. Волосянка, нині Сколів. р-ну Львів. обл. — 27. 01. 2004, Запоріж­жя) — учасник національно-визвольного руху, філателіст. Від 1942 — у Юнацтві ОУН, від 1947 — в УПА. Навч. на курсах старшин. школи ОУН «Олені» (1944), був референтом із пропаганди у Слав. р-ні Дрогоб. обл. (нині у складі Сколів. р-ну Львів. обл.). У жовтні 1952 заарешт., але нерозкон­спіров. як провід­ник ОУН. Від 1953 мешкав у Запоріж­жі, працював на виробництві. Закін. Запоріз. вечір. факультет Дні­проп. інж.-буд. ін­ституту (1965), між­галуз. факультет Нар. університету (Запоріж­жя, 1972). У 1967–81 — гол. інж. проектів ін­ституту «Укрмонтажоргбуд». Від 1989 — чл. президії Запоріз. міської організації товариства «Просвіта». 1991 обраний старійшиною Коша Запорозького війська Низового «Запорозька Січ». Тоді ж разом із дружиною ініціював створе­н­ня церк. громади та побудову церкви св. Миколая УАПЦ у Запоріж­жі. Від 1992 — спів­засн. і секр., від 1996 — організац. референт–за­ступник голови Запоріз. кошової управи братства ОУН–УПА, водночас 1995–2004 — ред. її «Інформаційного бюлетеня». Учасник багатьох ви­ставок і зʼ­їздів філателістів, від­знач. фаховою меда­л­лю ООН. Автор спогадів «Етюди з визвольної боротьби» (2001; 2016), «Під бойківськими Бе­скидами» (2002; 2016), «Під­пі­л­ля ОУН у Запорізькій області» (2001; 2016; усі — Запоріж­жя).

Завантажити статтю