Маркович Яків Миколайович

Визначення і загальна характеристика

МАРКО́ВИЧ Яків Миколайович (28. 06(10. 07). 1872, с. Білі Вежі Конотоп. пов. Черніг. губ., нині с. Біловежі Другі Бахмац. р-ну Черніг. обл. — 10. 12. 1963, Київ) — фахівець у галузі машинобудування та ковальсько-пресового виробництва. Походив із давнього козац.-старшин. роду. 1913 захистив дис. «Расчет и теоретические исследования парового молота с автоматическим парораспределением» (одна з перших наук. праць з теорії пароповітряних молотів) та здобув ступ. ад’юнкта мех. технології з оброблення металів тиском; пізніше присвоєно наук. ступ. д-ра тех. н. і звання засл. діяча н. і т. Державні нагороди СРСР. Закін. Харків. технол. інститут (1897). Відтоді працював конструктором на харків. підприємствах, згодом пройшов річне стажування у Дортмунд. вищій тех. школі (Німеччина). 1902–30 — у Київ. політех. інституті: від 1913 — керівник напряму з підготовки фахівців з оброблення металів тиском, від 1915 — екстраординар., від 1916 — ординар. проф., 1921–25 — голова предмет. комісії, у 1920-х рр. — проф., 1928–30 — завідувач кафедри мех. технології, 1930 — засн. і завідувач кафедри оброблення металів тиском (нині каф. механіки пластичності матеріалів і ресурсо­зберіг. технологій). У цьому ВНЗі також відкрив кабінет деталей машин і модел. кабінет із тех. креслення, у мех. майстернях організував ковал. відділ. з привод. пневмат. молотом. 1930 після реорганізації Київ. політех. інституту М. переведено у Київ. маш.-буд. інститут на посаду проф. з технології металів і підіймал. кранів та завідувач кафедри оброблення металів тиском. 1931 заарешт. і за сфабрик. справою засудж. до адм. заслання за межі України. 1931–54 — проф., завідувач кафедри машин і оброблення металів тиском Горьков. політех. інституту (нині м. Нижній Новгород, РФ). 1991 реабіліт. Його наук. доробок має світ. рівень і значення. Осн. наук. дослідж. у галузі теорії та розрахунку ковал. машин удар. дії. Заклав основи теорії привід. пневмат. молотів. Розглядав ковал. машини не лише як знаряддя виробництва, але й як машини у власному розумінні цього слова. Такий напрям у тео­­рії ковал. машин став фундаментом подальших теор. робіт у галузі ковал.-прес. машин удар. дії ін. типів. Розробив методику побудови теор. індикатор. діаграм для всіх режимів роботи першого молота. Автор фундам. монографії «Исследование пневматического приводного молота типа Беше и Гросс» (Москва, 1932) — першої у світ. наук.-тех. літературі теор. праці з ковал. привод. молотів. Також проводив лекційні та практ. заняття з нарис. геометрії та тех. креслення, керував проектуванням з деталей машин і вантажопідйом. механізмів.

Завантажити статтю