МА́РКУСЬ Василь Васильович (27. 12. 1922, с. Бедевля, нині Тячів. р-ну Закарп. обл. — 15. 10. 2012, м. Чикаґо, шт. Іл­лінойс, США) — право­знавець, політолог, громадський діяч. Чоловік Д. Маркусь. Доктор права (1956), іноз. чл. НАНУ (1994). Дійсний член НТШ і УВАН. Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2008). Закін. гімназію в м. Хуст (нині Закарп. обл.). У червні 1942 заарешт. угор. владою, за звинуваче­н­ням у приналежності до під­піл. укр. молодіж. організації засудж. до 5-ти р. увʼязне­н­ня. У грудні того ж року амністований. Від 1943 навч. у Будапешт. університеті; від 1944 учителював в укр. гімназії у м. Берегове (нині Закарп. обл.). 1945 ви­їхав до Німеч­чини. 1948 в УВУ захистив дис. «Архаїчні властивості середньозакарпатських говорів» і здобув докторат із укр. діалектології. 1949–51 ви­вчав політологію у Фрайбур. університеті (Швейцарія), де отримав ліценціят з права і політ. наук. Від 1952 — секр. НТШ (м. Сарсель, Франція). 1956 у Париз. університеті захистив доктор. дис. «Між­народні від­носини Української РСР та її статус у між­народному праві, 1917–1923». Брав активну участь у громад. житті: голова Центр. союзу укр. студентства (1952–54), провід. чл. Закордон. частин ОУН, за­ступник голови політ. ради ОУН (за кордоном), чл. закордон. пред­ставництва УГВР, спів­засн. Товариства укр. студію­ючої молоді ім. М. Міхновського, ред. ж. «Фенікс» (до 1954). У 1959 емігрував до США. Працював у видавництві «Пролог» (Нью-Йорк); викладав рос. мову в Університеті Нотр-Дам (м. Саут-Бенд, шт. Індіана); від 1962 — в Університеті Ло­йоли (Чикаґо): 1967–72 — над­звич., 1972–90 — звич. проф. політ. наук; водночас від 1973 — директор Чиказ. філії Укр. катол. університету; 1985–88 очолював його літні курси в Римі. Член президії, кер. Істор-філос. секції НТШ у США. Спів­роб. ред. і автор низки статей в ЕУ (від 1952), ред. ж. «Церковний віс­ник» (1968–72), заст. гол. ред. «Encyclopedia of Ukraine» (т. 1–2, 1984–88), гол. ред. «Енциклопедії української діаспори» (від 1988). На поч. 1990-х рр. налагодив спів­робітництво з укр. наук. установами, 1994–95 — гол. н. с. Ін­ституту соціології НАНУ (Київ). Спів­засн. (1990) і голова (до 2002) Комісії звʼязку й інформації закарп. українців у діаспорі. Спів­ред. ж. «Українська діаспора» (1992–97), ред. зб. «Закарпа­т­тя під Угорщиною 1938–44» (1999), «Закарпа­т­тя в ЕУ» (2003; обидві — Ужгород). Автор низки гасел в ЕСУ.