Мартиненко Леонід Іванович

МАРТИ́НЕНКО Леонід Іванович (24. 11. 1931, м. Сватове, нині Луган. обл.) — фахівець у галузі авіаційного двигунобудуваня. Кандидат технічних наук (1973). Премія ім. О. Антонова НАНУ (2007). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2010). Закін. Харків. авіац. інститут (1955). Працював на Запоріз. моторобуд. заводі (1955–56); від 1956 — у Запоріз. маш.-буд. КБ «Прогрес» («Івченко-Прогрес»), де пройшов шлях від інж.-конструктора до гол. конструктора–кер. темат. напрямів. За його безпосеред. участі створ. перший вітчизн. турбореактив. двигун з великим ступенем двоконтурності Д-36, який експлуатується на літаках Ан-72, -74, -74ТК-300, Як-42; один із найпотужніших у світі двигун Д-18Т для важких транспорт. літаків Ан-124 «Руслан», Ан-225 «Мрія»; турбовал. двигун Д-136 для вертольота Мі-26, який за потужністю та вантажопідйомністю не має аналогів у світі. М. — один із авторів концептуал. підходів до конверсії авіадвигунів: розроблена і впроваджена програма конверсії двигуна Д-18Т, що дозволяє використовувати літак Ан-124 для цивіл. цілей; проведені конверс. роботи з перетворення вертольот. двигуна Д-136 у наземну установку Д-336 потуж. від 4 до 10 МВт (експлуатуються на газоперекачувал. станціях України, РФ, Ірану, Туреччини, Болгарії, Азербайджану, Туркменістану). Наукові праці закритого характеру.

О. О. Корнієнко