Мартинець Гнат

МАРТИНЕ́ЦЬ Гнат (06. 02, за ін. даними — 25. 06. 1882, м. Калуш, нині Івано-Фр. обл. — 05. 12. 1968, м. Мюнхен, Німеч­чина) — педагог, громадсь­­кий діяч. Закін. Львівський університет (1909). Працював в укр. гімназії у м. Рогатин (нині Івано-Фр. обл.), від 1911 — в Академ. гімназії у Львові. З поч. 1-ї світової війни мобілізов. до австро-угор. армії, воював на Сх. фронті. Після поране­н­ня 1915 пере­ведений до Окруж. команди у м. Володимир-Волинський (нині Волин. обл.) і при­знач. посадником (бургомі­стром) міста. Ініціював створе­н­ня при магістраті Громад. ради (офіц. мовами ви­знано укр., нім., польс.), від­крив укр. школу ім. Т. Шевченка. Від серпня 1917 — офіцер по­стача­н­ня 3-ї армії у м. Снятин (нині Івано-Фр. обл.); у листопаді 1918 — липні 1919 — комісар ЗУНР у Снятин. пов. Після захоп­ле­н­ня Галичини Польщею повернувся до викладац. діяльності, зокрема від 1941 був дир. учител. семінарії у м. Самбір (Львів. обл.). 1944 ви­їхав до Німеч­чини. Деякий час мешкав у таборах для інтернованих, від 1953 — у Мюнхені. Від 1954 очолював Кра­йове обʼ­єд­на­н­ня Укр. християн. руху в Німеч­чині. 1962 до 80-річчя від дня народж. папою Іоан­ном ХХІІІ першим серед українців від­знач. титулом лицаря-ко­­мандора ордена св. Сильвестра.