Мартинець Гнат
МАРТИНЕ́ЦЬ Гнат (06. 02, за ін. даними — 25. 06. 1882, м. Калуш, нині Івано-Фр. обл. — 05. 12. 1968, м. Мюнхен, Німеччина) — педагог, громадський діяч. Закін. Львівський університет (1909). Працював в укр. гімназії у м. Рогатин (нині Івано-Фр. обл.), від 1911 — в Академ. гімназії у Львові. З поч. 1-ї світової війни мобілізов. до австро-угор. армії, воював на Сх. фронті. Після поранення 1915 переведений до Окруж. команди у м. Володимир-Волинський (нині Волин. обл.) і признач. посадником (бургомістром) міста. Ініціював створення при магістраті Громад. ради (офіц. мовами визнано укр., нім., польс.), відкрив укр. школу ім. Т. Шевченка. Від серпня 1917 — офіцер постачання 3-ї армії у м. Снятин (нині Івано-Фр. обл.); у листопаді 1918 — липні 1919 — комісар ЗУНР у Снятин. пов. Після захоплення Галичини Польщею повернувся до викладац. діяльності, зокрема від 1941 був дир. учител. семінарії у м. Самбір (Львів. обл.). 1944 виїхав до Німеччини. Деякий час мешкав у таборах для інтернованих, від 1953 — у Мюнхені. Від 1954 очолював Крайове об’єднання Укр. християн. руху в Німеччині. 1962 до 80-річчя від дня народж. папою Іоанном ХХІІІ першим серед українців відзнач. титулом лицаря-командора ордена св. Сильвестра.
Рекомендована література
- Гнат Мартинець // УГА. У 40-річчя її участи у визв. змаганнях 1918–19 рр.: Мат. до історії. Т. 3. Вінніпеґ, 1966;
- Цапів В. А. Про що розповідають вулиці Калуша: Путівник по місту. Калуш, 2005;
- Тимів І. М. Історико-краєзнавчий календар Калущини на 2017 р. // Зх. вісн. 2017, 19 січ.
Завантажити статтю
Людина 
