Мартинюк Анатолій Андрійович
МАРТИНЮ́К Анатолій Андрійович (06. 03. 1941, с. Ганжалівка, нині Лисян. р-ну Черкас. обл.) — фахівець у галузі механіки та прикладної математики. Доктор фізико-математичних наук (1973), професор (1985), академік НАНУ (2009). Держ. премiя України в галузi н. і т. (2008). Премія ім. М. Крилова АН УРСР (1981). Закін. Черкас. пед. інститут (1963). Працював 1968–78 вченим секр. Відділ. математики, механіки і кібернетики АН УРСР та водночас ст. н. с. Інституту математики АН УРСР; від 1978 — засн. і завідувач відділу стійкості процесів Інституту механіки НАНУ (усі — Київ). Наукові дослідження: теорія стійкості, великомасштаб. системи, метод порівняння в неліній. механіці та методи наближеного інтегрування в механіці. Розробив нові варіанти некласич. теорій стійкості руху систем зі скінчен. числом ступенів вільності й післядією. Відкрив двоіндексну систему функцій як середовище, придатне для побудови функцій Ляпунова, завдяки чому вдалося розробити суттєве узагальнення прямого методу Ляпунова для дослідж. стійкості руху на основі матрично-знач. функції.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Qualitative Methods in Nonlinear Dynamics: Novel Approaches to Liapunov’s Matrix Function. New York, 2002; Stability of Motion: The Role of Multicomponent Liapunov’s Function. Cambridge, 2007; Теория устойчивости решений динамических уравнений на временной шкале. К., 2012.
Рекомендована література
- 70-річчя академіка НАН України А. А. Мартинюка // Вісн. НАНУ. 2011. № 3.
Завантажити статтю
Людина 