Мартинюк Валентина Миколаївна
Визначення і загальна характеристика
МАРТИНЮ́К Валентина Миколаївна (справж. — Брондзя; 26. 12. 1958, с. Сокіл Сахалін. обл., РФ) — композитор, педагог. Член НСКУ (1985). Обл. премії ім. Г. Петровського (1986), ім. Д. Яворницького (1991). Заслужений діяч мистецтв України (2018). Закін. Київську консерваторію (1983; кл. А. Штогаренка). Відтоді працювала у Дніпроп. організації НСКУ (нині Дніпро): 1989–2002 — відп. секр.; від 2002 — викладач кафедри історії та теорії музики Дніпроп. академії музики. Твор. манері М. властиві різні стильові напрями, тяжіння до театральності, опора на фольклорні витоки у поєднанні з сучас. засобами муз. мови. В остан. період творча домінанта М. — оригін. вокальні та інструм. твори для бандури соло і капели бандуристів з впровадженням різних солюючих тембрів (флейти, пан-флейти, арфи, віолончелі, скрипки, ударних). Окремий напрям — створення поліфон. репертуару для бандури соло на ґрунті укр. матеріалу.
Додаткові відомості
- Основні твори
- для симф. оркестру — симфонії № 1 (1983), № 2 (1986), триптих «Благаю, пам’ятайте» (1986), концерт для оркестру, «Акварелі» (обидва — 1992), Поема (2003); для солістів, хору та симф. оркестру — «Молюсь за Україну» на вірші С. Черевко (1999), «Ріка славетна України» на вірші В. Здоренко (2003); для симф. оркестру — «Як піп робітницю наймав» за казкою С. Пісахова (1990); одноактні водевілі — «На перші гулі» за п’єсою В. Васильченка, «По-модньому» за п’єсою М. Старицького (1985); хореогр. твори — балетна сцена «В чарах кохання» (2002), муз.-хореогр. дійство «O tempora, o mores» (2002); камерно-інструм., вокал. музика, хори, музика до театр. вистав, пісні, комп’ютерна музика.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
