Мартинюк Ілля Сильвестрович

МАРТИНЮ́К Ілля Сильвестрович (21. 07. 1869, Київ — ?) — військовик. Генерал-хорунжий Армії УНР. Закін. Київ. класичну г-зію, Київ. піхотне юнкер. училище (1890), Микол. академію Генштабу (1902). Служив у 43-му піхот. Охот. полку в Луцьку. Під час 1-ї світової вій­ни — командир 44-го піхот. Камчат. полку, бригади 1-ї прикордон. Заамур. піхот. дивізії, 159-ї піхот. дивізії. За Гетьманату 1918 — командир 4-го Київ. корпусу; за Директорії УНР — викладач Житомир. юнац. школи; від квітня 1919 — командир Сірожупан. корпусу Армії УНР. У травні 1919 в Луцьку потрапив у польс. полон. 1920 повернувся до Армії УНР, разом із якою інтернований у Польщі. У таборах очолював військ. факультет Укр. нар. університету, переклав українською мовою рос., англ., нім., франц. військ. посібники. Автор низки військ.-наук. праць. Від 1922 — в УСРР. Подальша доля невідома.

Рекомендована література

1. Військовий факультет Українського Народного Університету в таборі Ланцут-Стрілково // Літопис «Червоної калини». 1930. № 4, 5, 6;
   Google Scholar Internet
2. Литвин М., Науменко К. Збройні сили України першої половини ХХ ст. Генерали і адмірали. Л.; Х., 2007;
   Google Scholar Internet
3. A. Kolańczuk. Ukraińscy generałowie w Polsce. Emigranci polityczni: Słownik biograficzny. Przemyśl, 2009.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю