Мартит

МАРТИ́Т (від імені рим. бога вій­ни Марса) — мінерал, різновид гематиту (псевдоморфози по магнетиту). Вперше описав 1828 нім. мінералог І.-А. Брейтгаупт. Форми виділення: щільна та пухка маса, ізометр. зерна та кривогранні октаедри (зростки тонких полісинтетично спарених пластинок гематиту). Утворюється під час гіпоген. або гіперген. окиснення заліза в магнетиті, а також під час видалення з його ґраток Fe. Процес мартитизації М. часто супроводжується утворенням проміж. метастабіл. продукту — матгеміту. М. — гол. мінерал багатих заліз. руд, залізистих кварцитів (Криворіз. залізоруд. бас. в Україні, Курська магнітна аномалія у РФ, родовища Канади, Бразилії та США); поширений у зоні окиснення скарново-магнетит. родовищ і навколо них (валунні руди), а також деяких типів апатит-карбонат. руд (Селігдар, Саха). Осн. спосіб збагачення — магнітна сепарація в слабкому полі з поперед. віднов. магнетизуючим випаленням.

Завантажити статтю