Мартіно Володимир Еммануїлович
МАРТІ́НО Володимир Еммануїлович (28. 05(09. 06). 1889, м. Балаклава Таврій. губ., нині у межах Севастополя — 15. 09. 1961, м. Ростов-на-Дону, РФ) — зоолог. Доктор біологічних наук (1960). Закін. Сімфероп. г-зію, Новорос. університет в Одесі, Моск. с.-г. інститут. Працював у Депаpтаменті землеробства МВС Рос. імперії, навесні 1917 повеpнувся до Кpиму. 1917–20 очолював Крим. заповідник (брав участь у розробленні Положення до нього, затв. Крим. краєвим урядом 1919). Виїхав 1920 до Стамбула, а звідти — до Сербії. У Болгарії працював у с.-г. і зоол. ВНЗах, природоохорон., музей. та мисливствозн. установах. Оpганізовував зоол. експедиції за власні кошти. Делегат 3-го Всерос. з’їзду зоологів (1927). Від 1945 — директор Біол. інституту в Сараєво. 1949 звинувач. у розвідниц. діяльності на користь СРСР. Перебував 9 місяців в ув’язненні. На поч. 1950-х рр. депортов. до Болгарії, у травні 1955 — до СРСР (Єгорлиц. зернорадгосп Ростов. обл.). Повеpнутися до Кpиму не дозволили. Працював лаборантом каф. зоології Ростов. університету. Наукові дослідження: зоологія, теріологія, орнітологія. Вивчав фауну Криму та Балкан. Описав унікал. види гризунів (Dinaromys bogdanovi Martino, 1922) і кротів (Talpa stankovici V. Martino, 1931). Власну колекцію із 1700 об’єктів подарував Зоол. музею АН СРСР. Захистив у Москві канд. дис., яку затв. як доктоpську.
Рекомендована література
- Пузанов И. И. Памяти Владимира Эммануиловича Мартино // Бюл. Моск. об-ва испытателей природы. Отд. биол. 1962. № 6;
- Тараненко Л. И. Владимир Эммануилович Мартино (1888–1961) // Орнитологи Украины: Биобиблиогр. справоч. Х., 1999. Вып. 1;
- Борейко В. Е. Мартино Владимиp Эммануилович (09. 06. 1889 — 15. 09. 1961) // Слов. деятелей охраны природы. 2-е изд. Москва, 2001.
Завантажити статтю
Людина 
