Марчевський Марко

МАРЧЕ́ВСЬКИЙ Марко (Марчевски Марко; справж. — Марко Маринов Марков; 01(13). 10. 1898, с. Марча Дрянов. околії, нині у складі м. Дряново, Болгарія — 10. 04. 1962, Софія) — болгарський письменник, перекладач. Димитров. премія (1950). Закін. Дрянов. г-зію. Друкуватися почав 1918. Виступав із сатир. і гуморист. віршами. 1924 співпрацював з прогресив. літ. ж. «Пламък», у якому вперше опубл. поему «Септември» Г. Мілева. Поліція знищила ред., а М. 1925 емігрував до Греції, а звідти — у СРСР. 1926 заочно засудж. у Болгарії до 1-го р. в’язниці і 3-х р. позбавлення громадян. прав. 1929–34 жив у Харкові, де закін. філол. факультет Університету й аспірантуру Інституту Т. Шевченка, працював ред. болгар. секції Держ. видавництва нац. меншин, викладав історію болгар. літ-ри. Друкувався в укр. виданнях. Учасник 2-ї Міжнар. конф. рев. письменників у Харкові (1930). Разом із К. Кюлявковим ініціював створення у вересні 1930 групи «Болгар. пролетар. письменники на Україні», яка згодом стала секцією ВУСПП. Повернувшись 1934 до Болгарії, співпрацював у рев. пресі. 1941 засудж. за антифашист. діяльність і відправлений у концтабір «Кръсто поле» («Еникьой»). Після звільнення від 1944 М. повністю присвятив себе літ. і видавн. роботі. У 1940–50-і pp. редагував низку журналів, 1951–62 — доцент з рос. класич. і рад. літ-ри у театр. академії в Софії. Голова секції дит. літ-ри Спілки болгар. письменників. Написані в цей час твори адресовані юнацтву і присвяч. антифашист. боротьбі болгар. народу. Найвідоміший його роман у 3-х ч. «Остров Тамбукту» (София, 1956–59; укр. перекл. — К., 1960). Зб. оповідань «Бунт» (1930), «В страната на розите» (1932; укр. перекл. — Х.; О., 1933), «Червеното знаме» (1932), опубл. у Харкові, роман «Врагове» (1934), повість «Село» (1936) — про антифашист. повстання 1923 в Болгарії та життя болгар. переселенців на Пд. України. Автор зб. нарисів «Осем години в Съветския съюз» у 2-х кн. (1934–35), «Утро над полята» (1935), роману-нарису «Съветски хора» (1945) — про перебування в СРСР. Уклав «Руско-български речник» (1938), «Малка философско-научна енциклопедия» (1939), «Малка литературна енциклопедия» у 2-х т. (1940), «Руско-български разговорник» (1945), «Народни приказки» (1946), «Български народни басни и приказки» (1948), «Кой е най-силен: Български народни приказки» (1948; 1955; усі — Софія). Написав кілька статей про Т. Шевченка («Народ и поет», 1939 тощо). Перекладав з рос. літ-ри. Окремі твори М. українською мовою переклали М. Пригара, Д. Білоус, І. Білик, О. Кетков, І. Мавроді, І. Буше.

Рекомендована література

1. Генов К. Марко Марчевски. София, 1961.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю