Марчук Гурій Іванович
МАРЧУ́К Гурій Іванович (Марчук Гурий Иванович; 08. 06. 1925, с. Петро-Херсонець, нині Оренбур. обл., РФ — 24. 03. 2013, Москва) — російський організатор науки, фахівець у галузі обчислювальної та прикладної математики, фізики ядерних реакторів і математичної фізики, інформатики та математичного моделювання, динамічної метеорології й імунології. Походить з давнього укр. козац. роду (його пращур заснував с. Косяківка, нині Таращан. р-ну Київ. обл.). Доктор фізико-математичних наук (1957), професор (1959), академік РАН (1968; у 1975–80 — її віце-президент, 1986–91 — президент, від 1991 — почес. чл., від 1996 — радник Президії; 1969–75 — заступник голови, 1975–80 — голова президії Сибір. відділ.), іноз. чл. АН Болгарії, НДР, Чехо-Словаччини (усі — 1977), Польщі (1988). Герой Соц. Праці (1975). Ленін. премія (1961), Держ. премії СРСР (1979) і РФ (2000), премія ім. О. Фрідмана (1975), золота медаль та премія ім. М. Келдиша (1981), золота медаль ім. П. Чебишева (1996), Велика золота медаль ім. М. Ломоносова (2004) РАН, міжнар. премія ім. О. Карпінського (1988). Учасник 2-ї світової війни. Державні нагороди СРСР (4 ордени Леніна), Чехословаччини (орден Дружби), Франції (орден Почес. легіону) та РФ. Закін. Ленінгр. університет (нині С.-Петербург, 1949). Працював 1952–53 у Геофіз. інституті АН СРСР (Москва); 1953–62 — зав. матем. відділу Фіз.-енергет. інституту (м. Обнінськ Калуз. обл., РФ); 1962–63 — заступник директора з наукової роботи, 1963–64 — зав. обчислюв. центру Інституту математики Сибір. відділ. АН СРСР; 1963–80 — директор-засн. Обчислюв. центру Сибір. відділ. АН СРСР (обидва — м. Новосибірськ, РФ; водночас 1974 — директор-засн. Обчислюв. центру Сибір. відділ. АН СРСР у м. Красноярськ); 1966–72 — завідувач кафедри матем. методів і динаміч. метеорології, 1972–80 — завідувач кафедри обчислюв. математики Новосибір. університету; 1980–2003 — завідувач кафедри матем. моделювання фіз. процесів Моск. фіз.-тех. інституту; 2004–13 — завідувач кафедри обчислюв. технологій і моделювання Моск. університету; за сумісн. 1980–2000 — директор-засн., 2000–13 — почес. дир. Інституту (до 1991 — Відділ) обчислюв. математики РАН (Москва). 1980–86 — заступник голови РМ СРСР–голова Держ. комітету СРСР з науки та техніки. Головний редактор журналу «Исследование Земли из Космоса» (1983–91). Наукові дослідження присвячені створенню ефектив. алгоритмів обчислюв. математики, розробці методів розрахунку ядер. реакторів, моделюванню процесів фізики атмосфери і океану, матем. моделюванню в проблемах охорони довкілля, імунології і медицини, вивченню актуал. завдань інформатики та обчислюв. техніки. Зробив знач. внесок у розвиток методів побудови різницевих і варіаційно-різницевих схем для розв’язання різних задач матем. фізики, зокрема задач, що виникають у теорії ядер. реакторів; запропонував метод побудови реакторів на основі інтеграл. тотожностей; займався розробкою методів розщеплення, алгоритмів збурень, що базуються на використанні сполучених рівнянь, розробкою та обґрунтуванням нових обчислюв. методів ліній. алгебри. Розробив принципи побудови ефектив. малогрупових моделей ядер. реакторів, створив матем. моделі реактора в різних наближеннях методу сферич. гармонік і запропонував числові схеми реалізації відповід. рівнянь; виконав теор. дослідж. з методів чисел. розв’язання рівнянь прогнозу погоди, моделювання заг. циркуляр. атмосфери і океану, клімату та його змін; сформулював і розв’язав систему квазігеострофіч. рівнянь для тривимір. атмосфери. Організував програму «Розрізи» для виділення енергоактив. зон Світ. океану, створив теорію матем. моделювання оптимізац. проблем в охороні довкілля. Наук. діяльність остан. років пов’язана з глобал. проблемами: зміна клімату, забруднення планети, збереження її генофонду і генетич. розмаїття. Один з авторів нового напряму приклад. математики — матем. моделювання в імунології та медицині (побудував систему неліній. диференціал. рівнянь, які описують імунні реакції люд. організму, що виникають в результаті вірус. і бактеріал. інфекцій).
Додаткові відомості
- Основні праці
- Численные методы расчета атомных реакторов. Москва, 1959; Методы расчета атомных реакторов. Москва, 1961; Численные методы в прогнозе погоды. Ленинград, 1967; Численные методы в теории переноса нейтронов. Москва, 1971 (співавт.); Методы вычислительной математики. Новосибирск, 1972; Москва, 1989; Численное решение задач динамики атмосферы и океана. Ленинград, 1974; Повышение точности решений разностных схем. Москва, 1979 (співавт.); Введение в проекционно-сеточные методы. Mосква, 1981 (співавт.); Математическое моделирование в проблеме окружающей среды. Москва, 1982; Математическое моделирование в иммунологии и медицине. Москва, 1982; Математическое моделирование общей циркуляции атмосферы и океана. Москва, 1984; Методы вычислительной математики. Москва, 1989; Математические модели в иммунологии. Вычислительные методы и эксперименты. Москва, 1991; Прикладные проблемы математического моделирования в иммунологии // Журн. вычислител. математики и матем. физики. 2000. Т. 40, № 12 (співавт.); Физика термоядерного взрыва шара из сжиженного дейтерия нормальной плотности // УФН. 2009. Т. 179, № 3 (співавт.); Сопряженные уравнения и итерационные алгоритмы в задачах вариационного усвоения данных // Тр. Ин-та математики и механики Урал. отдел. РАН. 2011. Т. 17, № 2 (співавт.).
Рекомендована література
- Боголюбов Н. Н., Владимиров В. С., Колмогоров А. Н. Гурий Иванович Марчук (к 60-летию со дня рождения) // УМН. 1985. Т. 40, № 5;
- Бородин А. И., Бугай А. С. Выдающиеся математики. К., 1987;
- Лаврентьев М. М. Гурий Иванович Марчук — ученый и организатор // Сибир. матем. журн. 1995. Т. 36, № 3;
- К 80-летию академика Гурия Ивановича Марчука // Исследование Земли из космоса. 2010. № 4;
- Гурий Иванович Марчук — выдающийся ученый, организатор науки и гражданин // Сибир. журн. вычислител. математики. 2013. Т. 16, № 3.
Завантажити статтю
