Маршак Самуїл Якович

МАРША́К Самуїл Якович (Маршак Самуил Яковлевич; псевд. — Доктор Фрикен, Уел­лер, С. Кучумов, С. Яковлєв; 22. 10(03. 11). 1887, м. Воронеж, Росія — 04. 07. 1964, Москва) — російський поет, пере­кладач, драматург. Сталін. (1942, 1946, 1949, 1951) та Ленін. (1963) премії. 1893–95 жив у діда, вітеб. рабина, під керівництвом якого ви­вчив іврит. Дитинство та юність провів у м-ку Острогожськ (нині Воронез. обл.), де від 1899 навч. у гімназії. 1902 побував у С.-Пе­тербурзі, по­зна­йомився з критиком В. Стасовим, а через нього — з М. Горьким. Тоді ж на сл. М. виконано кантату «На смерть М. Антокольського» (музика О. Глазунова і О. Лядова), що пос­прияло йому продовжити навч. в одній із кращих с.-петер­­бур. г-зій, де раніше для нього не знаходилося євр. квоти. Перші опубл. твори М. — елегії «20 там­муза» та «Над открытой могилой» («Еврейская жизнь», 1904, № 6, 8). Проживав 1904–06 у сімʼї М. Горького в Ялті, навч. у місц. гімназії, опублікував низку вір­шів та перекл. у ж. «Молодая Иудея» (1905–06) та альманасі «Песни Молодой Иудеи» (1906). У 1905–09 спів­працював із ж. «Еврейская жизнь» і «Еврейский мир», де друкував вірші на євр. та біблійні теми. 1911 подорожував Ізраїлем та Сирією, під враже­н­ням по­їздки написав лірич. цикл «Палестина» і цикл. подорож. нарисів, опубл. у євр. тижневику «Разсвѣтъ». 1912–14 слухав лекції у Лондон. університеті, пере­кладав твори Р. Бернса, В. Вордсворта, В. Блейка. 1915–17 жив у Воронежі, від 1918 — у Єкатеринодарі (згодом Краснодар), ви­ступав із фейлетонами у проденікін. г. «Утро Юга». Тут заснував «Дитяче містечко» з театром, б-кою, майстернями, де ставили його пʼєси, опубл. у зб. «Театр для детей» (Краснодар, 1922). У 1917–18 у збірниках видавництва «Сафрут», зокрема «Еврейской антологии», вміщено перекл. творів Х. Бялика, З. Шнеура, Д. Шимона. 1919 у Єкатеринодарі ви­йшла перша зб. «Сатиры и эпи­грам­мы». Викладав англ. мову в Кубан. університеті. 1922 повернувся до Петро­града (нині С.-Пе­тербург), працював зав. літ.-ре­­пертуар. частини ТЮГу. Тут опублікував кн. для дітей «Детки в клетке», «Пожар», «Сказка о глупом мышонке» (усі — 1923), «Цирк», «Мороженое», «Вчера и сегодня» (усі — 1925), «Багаж» (1926), «Пудель», «Почта» (обидві — 1927), «Вот какой рас­сеян­ный» (1930) та ін., що принесли йому популярність як дит. поета. Широко ві­домими стали його пʼєси-казки «Кошкин дом» (1922), «Терем-теремок» (1940) та «Двенадцать месяцев» (1943). Створив дивовиж. соняч. світ яск­равого, наповненого фарбами ди­­тинства, який вдало вписався у сформульовані пізніше канони соцреалізму. 1924–25 — ред. дит. ж. «Новый Робинзон», 1924–34 — гол. ред. дит. від­ділу Держ­видаву. 1937, побоюючись ре­пресій, пере­їхав до Москви. У роки 2-ї світової вій­ни писав сатир. вірші, політ. памфлети, байки, вір­­шов. під­писи до антифашист. плакатів і карикатур. Після вій­ни завершив перекл. усіх 154-х сонетів В. Шек­спіра (1948), що посіли значне місце у його твор. доробку; написав нові твори для дітей «Разноцветная книга» (1947), «Круглый год» (1948; усі — Москва), пере­клав «Песни Литовского гетто» (1948, опубл. у США). Ліричні вірші М. для дорослих вміщені у зб. «Из­бран­ная лирика» (Москва, 1962). Укр. тематика від­ображена в сатир. віршах єкатеринодар. періоду «На Украине» (1918), «Петлюра и кон­гресс», «К оставлению Одес­­сы» (обидва — 1919), а також у поезіях для дітей 1930-х рр. («Война с Дне­пром», «Распахнула Украина по­граничные ворота…») та деяких перекл. (зокрема М. Кемпе «Латышские поэ­­ты в детском саду украинского колхоза»). М. пере­клав російською мовою окремі твори Лесі Українки, І. Франка, П. Тичини, С. Олійника, А. Малишка, П. Воронька. Укр. мовою деякі твори М. пере­клали П. Тичина, М. Рильський, Н. Забіла, М. Пригара, З. Біленко, Б. Чалий.

Завантажити статтю