Маскалик Павло Михайлович

Визначення і загальна характеристика

МАСКА́ЛИК Павло Михайлович (21. 06. 1942, с. Великий Буковець, нині Буківці Пряшів. краю, Словаччина) — актор, письменник, театральний критик. Премія ім. І. Франка (Словаччина, 2014). У 1947–66 проживав в Україні. Навч. у Пряшів. університеті (1966–68), закін. Київ. інститут театр. мистецтва (1972; кл. Л. Олійника). 1972–94 — актор Укр. нац. театру в Пряшеві, де створив майже сто різножанр. ролей. Виконав. манері М. притаманний реалізм, спрямов. на розкриття психології героїв. Співпрацював з укр. пресою Словаччини («Дукля», «Нове життя», «Дружно вперед»); був автором, актором, драматургом та реж. кількох радіо­п’єс Укр. студії Чехословац. радіо (Пряшів). Знявся у чес. кінофільмах: «Ohlednutí» («Оглянутися», 1968), «Proč nevěřit na zázraky?» («Чому не вірити чудесам?», 1977; обидва — реж. А. Маша). Надавав допомогу укр. самодіял. драм. колективам. 1994 на знак протесту прoти деукраїнізації Укр. нац. театру вийшов з його складу та почав займатися літ. і публіцист. діяльністю. Ролі: Війт («Украдене щастя» І. Франка), Михайло («Суєта» І. Карпенка-Карого), Мартин («Глитай, або ж Павук» М. Кропивницького), Стоножка («97» М. Куліша), Василь Загороднюк («Дорога до сина» О. Корнієнка), Василь («На сьомому небі» М. Зарудного), Гулеватий («Шкільна драма» Я. Стельмаха), Корній («Фараони» О. Коломійця), Пляшка, Учитель («Чи це не смішно?», «Голос матері» В. Зозуляка), Няньо, Василь Главата («Ілько Липей», «Маків цвіт» І. Гриця-Дуди), Кулигін («Три сестри» А. Чехова), Ніл («Міщани» М. Горького), Вітек («Справа Макрополос» К. Чапека), Томко («Перше ніж заспіває когут» І. Буковчана), Кирило Муха («Страшенно неприємна ситуація» Я. Соловича), Сильвестр («Витівки Скапена» Ж.-Б. Мольєра), Борро («Суперечки» К. Ґольдоні), Джесі («Солдат як солдат» Б. Брехта), Юрко («Червень — початок літа» Ю. Едліса).

Завантажити статтю