МАСЛЯ́НКА Юліан (Maślanka Julian; 05. 03. 1930, містечко Лукавець, нині Під­карп. воєводства, Польща) — польський літературо­знавець, фольклорист, текс­толог, славіст. Член Польс. академії знань (1991). Орден Від­родже­н­ня Польщі (1990). Закін. Ліцей ім. Г. Сенкевича в Ланцуті (1949). У 1955 здобув ступ. магістра, 1963 — д-ра з польс. філології, згодом — габілітацію за моно­графію «Sło­­wiańskie mity historyczne w lite­­raturze polskiego Oświecenia» (Wrocław, 1968) у Яґел­лон. університеті в Кракові, де й працював: від 1979 — над­звич., від 1986 — звич. проф., водночас 1972–75 — за­ступник декана філол. ф-ту. 1975–81 викладав історію польс. літ-ри в Ін­ституті полоністики при Університеті Нансі (Франція). Його наук. зацікавле­н­ня — від літ-ри старопольс. до періоду модернізму «Молодої Польщі». Серед найважливіших праць, повʼязаних з україністикою, — «Zorian Dołęga Chodakow­­ski. Jego miejsce i wpływ na pol­skie piśmiennictwo romantyczne» (Kraków, 1963), «О Słowiańszczyźnie przed chrześcijaństwem oraz inne pisma i listy» (1965), «Śpiewy sło­­wiańskie pod strzechą wiejską zeb­­rane» (1973; обидві — Варшава). Робота неабияк ускладнювалася тим, що всі рукописи З. Доленґи-Ходаковського були мало досліджені й роз­ки­дані по числен. архівах СРСР. У результаті після ви­да­н­ня польс. пісень 1974 у Києві опубл. і повний зб. «Українських народних пісень в записах Зоріана Доленґи-Ходаковського» із вступ. ст. «Піо­­нер словʼянської фольклористики і його українські записи» О. Дея. М. належить до глибоких знавців процесів, які від­бувалися з істор. сві­домістю поляків упродовж багатьох століть. Він спри­ймає фольклор як специф. форму нар. ментальності, що варта окремого ви­вче­н­ня, але не менш цікавими є його студії над історією побутува­н­ня міфів, тенденціями їхньої транс­формації, видами і формами пі­знавал. й міфологізувал. активності у галузі історії. Цей напрям дослідж. започатк. у габілітац. праці, а продовжено у роботах «Lite­­ratura a dzieje bajeczne» (1984; 1990), «Mity historyczne w еросе baroku і oświecenia» (1993; обидві — Варшава), де пред­ставлено літ. історію легенд від бароко до кінця періоду романтизму. Цін­ним внеском до скарбниці польс. україно­знавства є ґрунт. студії М., присвяч. по­статі І. Мазепи в європ. культурі й мистецтві: «Mazepa» // «Zyciarysy historyczne, literackie i legendarne», т. 3, War­­szawa, 1992; «Postać Mazepy w literaturze i sztuce europejskiej» // «Krakowskie zeszyty ukrainoznaw­cze», 1993, t. 1–2; стат­ті в словниках літ. тематики. У зб. «Z dzie­jów literatury i kultury» (Kra­­ków, 2001) вміщено ст. «Iwan Ma­­ze­­pa, z historii literatury i sztuki». Ця робота належить до традиц. для М. істор.-літ. жанру, присвяч. роз­гляду мотивів чи образів, що мають істор. походже­н­ня і функціонують упродовж тривалого періоду роз­витку літ-ри та культури в цілому. Історія життя і любовні пригоди І. Мазепи набули над­звич. популярності в європ. літературі й мистецтві, перед­усім у період найвищого роз­витку романтизму. Саме легенди про його приватне життя, а не політ. роль чи військ. зверше­н­ня, були найкраще пред­ставлені в літ-рі. Автор стат­ті подає також і біо­графію геть­мана, від­криваючи низку досі не ві­домих фактів, пере­повід­ає найві­домішу пригоду І. Мазепи з часів його молодості. Крім усього, М. є ще не­втом. популяризатором наук. здобутків філології, культурології й історії ідей. Спів­автор наук.-популяр. вид. «Polska — Rzeczpospolita Sar­­matów» (Kraków, 2004).