Маслянка Юліан

МАСЛЯ́НКА Юліан (Maślanka Julian; 05. 03. 1930, містечко Лукавець, нині Підкарп. воєводства, Польща) — польський літературознавець, фольклорист, текстолог, славіст. Член Польс. академії знань (1991). Орден Відродження Польщі (1990). Закін. Ліцей ім. Г. Сенкевича в Ланцуті (1949). У 1955 здобув ступ. магістра, 1963 — д-ра з польс. філології, згодом — габілітацію за монографію «Sło­­wiańskie mity historyczne w lite­­raturze polskiego Oświecenia» (Wrocław, 1968) у Яґеллон. університеті в Кракові, де й працював: від 1979 — надзвич., від 1986 — звич. проф., водночас 1972–75 — заступник декана філол. ф-ту. 1975–81 викладав історію польс. літ-ри в Інституті полоністики при Університеті Нансі (Франція). Його наук. зацікавлення — від літ-ри старопольс. до періоду модернізму «Молодої Польщі». Серед найважливіших праць, пов’язаних з україністикою, — «Zorian Dołęga Chodakow­­ski. Jego miejsce i wpływ na pol­skie piśmiennictwo romantyczne» (Kraków, 1963), «О Słowiańszczyźnie przed chrześcijaństwem oraz inne pisma i listy» (1965), «Śpiewy sło­­wiańskie pod strzechą wiejską zeb­­rane» (1973; обидві — Варшава). Робота неабияк ускладнювалася тим, що всі рукописи З. Доленґи-Ходаковського були мало досліджені й розкидані по числен. архівах СРСР. У результаті після видання польс. пісень 1974 у Києві опубл. і повний зб. «Українських народних пісень в записах Зоріана Доленґи-Ходаковського» із вступ. ст. «Піо­­нер слов’янської фольклористики і його українські записи» О. Дея. М. належить до глибоких знавців процесів, які відбувалися з істор. свідомістю поляків упродовж багатьох століть. Він сприймає фольклор як специф. форму нар. ментальності, що варта окремого вивчення, але не менш цікавими є його студії над історією побутування міфів, тенденціями їхньої трансформації, видами і формами пізнавал. й міфологізувал. активності у галузі історії. Цей напрям дослідж. започатк. у габілітац. праці, а продовжено у роботах «Lite­­ratura a dzieje bajeczne» (1984; 1990), «Mity historyczne w еросе baroku і oświecenia» (1993; обидві — Варшава), де представлено літ. історію легенд від бароко до кінця періоду романтизму. Цінним внеском до скарбниці польс. українознавства є ґрунт. студії М., присвяч. постаті І. Мазепи в європ. культурі й мистецтві: «Mazepa» // «Zyciarysy historyczne, literackie i legendarne», т. 3, War­­szawa, 1992; «Postać Mazepy w literaturze i sztuce europejskiej» // «Krakowskie zeszyty ukrainoznaw­cze», 1993, t. 1–2; статті в словниках літ. тематики. У зб. «Z dzie­jów literatury i kultury» (Kra­­ków, 2001) вміщено ст. «Iwan Ma­­ze­­pa, z historii literatury i sztuki». Ця робота належить до традиц. для М. істор.-літ. жанру, присвяч. розгляду мотивів чи образів, що мають істор. походження і функціонують упродовж тривалого періоду розвитку літ-ри та культури в цілому. Історія життя і любовні пригоди І. Мазепи набули надзвич. популярності в європ. літературі й мистецтві, передусім у період найвищого розвитку романтизму. Саме легенди про його приватне життя, а не політ. роль чи військ. звершення, були найкраще представлені в літ-рі. Автор статті подає також і біографію гетьмана, відкриваючи низку досі не відомих фактів, переповідає найвідомішу пригоду І. Мазепи з часів його молодості. Крім усього, М. є ще невтом. популяризатором наук. здобутків філології, культурології й історії ідей. Співавтор наук.-популяр. вид. «Polska — Rzeczpospolita Sar­­matów» (Kraków, 2004).

Завантажити статтю