МАСМА

«МА́СМА» Науково-дослідний інститут нафтопереробної та нафтохімічної промисловості Засн. 1958 у Києві як відділ наф­тової промисловості Укр. НДПІ вугіл. промисловості, від 1963 — Укр. НДПІ наф­тової промисловості, від 1966 — ВНДПКІ наф­топерероб. та наф­тохім. промисловості, від 1992 — НДІ наф­топереробки «МАСМА», від 1993 — галуз. Укр. НДІ нафтоперероб. промисловості «МАСМА», від 2013 — сучасна назва. Підпорядк. Мін-ву енергетики та вугіл. промисловості Укра­їни. Науковці Інституту працюють над вирішенням проб­лем, пов’язаних з переробленням нафти, одержанням мастил. матеріалів (олив, мастил, мастил.-холодил. технол. засобів та функцій. додатків до них), палив, бітумів, коксів тощо. Крім заг.-хім. і технол. дослідж., вони розробляють нормат.-тех. документацію на виготовлення і застосування нафт. й альтернатив. продуктів, розроблених в Інституті, сприяють організації їхнього дослідно-пром. і пром. виробництва, здійснюють сертифікац. випробування та надають дозвіл на виготовлення і застосування, виконують інформ., патентно-ліцензійні, маркетинг. і тех.-екон. дослідження. За час існування «МАСМИ» як гол. організації створ. новий асортимент олив, мастил, мастил.-холодил. засобів, додатків до мастил. матеріалів, спец. нафтопродуктів і розчинників, гартувал. рідин, наповнювачів, пом’якшувачів, розділювал. рідин та ін. нафтопродуктів. За розробками Інституту освоєно виробництво простих і комплекс. літійових, комплекс. кальцієвих, алюм., полісечовин., вуглеводневих мастил та мастил на неорган. загусниках, гідрування рицинової олії у Бердянську (Запоріз. обл.) та Сантьяґо-де-Куба (Куба), сукцинімідних і сульфонат. додатків — у Новополоцьку (Білорусь), алкілсаліцилатних — у Новокуйбишевську (РФ), імідних — у Кременчуці (Полтав. обл.), мастил.-холодил. та гартувал. рідин і розчинників для поліграфії — в Дрогобичі (Львів. обл.), ковзних додатків до однораз. шприців — у Тюмені (РФ); побудовано безкомпресорні установки одержання бітумів у Львові й Дашаві (Львів. обл.), установки терміч. обезсолення стіч. вод і знешкодження газ. викидів на нафтоперероблюв. заводах; розроблено терміч. метод знешкодження зужитих мастил.-холодил. рідин і стіч. вод на металооброблюв. підприємствах тощо. 1992 в Інституті розширено сферу діяльності в напрямі нафтоперероблення і нафтохімії, зокрема розроблено програмне забезпечення і створ. банк даних про вторинні процеси нафтоперероблення, виготовлено установку для дослідж. гідрогенізацій. процесів, розроблено схеми рац. використання продуктів коксування нафт. залишків, досліджено вторинні процеси та випробувано нові каталізатори тощо. Провідні співроб. Інституту в комплексі вивчали заг. проблеми нафтохімії, окремі з них створили наук. школи в галузі нафтоперероблення та нафтохімії. Зокрема, проблеми хімії, реології, трибології і технології мастил досліджував Ю. Іщук, проблеми хімії й технології додатків до мастил. матеріалів — Ю. Гордаш, колоїдну хімію міжфаз. обміну у трифаз. дисперс. системах — М. Альтшулер, хімію і технологію нових поліфункціонал. надлужних мастил для екстремал. вузлів тертя — Є. Кобилянський, реологію і теплофізику дисперс. систем у нафтопереробленні та нафтохімії — К. Триліський. Серед ін. вчених Інституту, які зробили знач. внесок у його становлення і розвиток, — Н. Рудакова, Г. Дворко, В. Костюк, В. Бугров, В. Крам­ськой, Г. Фрой­штетер, І. Василькевич, Є. Лебедєв, О. Міщук, Б. Ярмолюк, В. Суховерхов. Випробув. центр із сертифікації нафтопродуктів при Інституті активно працює над створенням сучас. укр. нафтохім. наук.-тех. термінології. Засн. і 1-й дир. — В. Скляр (1959–72), тривалий час Інститут очолював Г. Чередниченко (1972–99), від 2017 дир. — О. Картавцев.

Завантажити статтю