«МА́СМА»

Науково-дослідний ін­ститут нафтопереробної та нафтохімічної промисловості Засн. 1958 у Києві як від­діл наф­тової промисловості Укр. НДПІ вугіл. промисловості, від 1963 — Укр. НДПІ наф­тової промисловості, від 1966 — ВНДПКІ наф­топерероб. та наф­тохім. промисловості, від 1992 — НДІ наф­топереробки «МАСМА», від 1993 — галуз. Укр. НДІ нафтоперероб. промисловості «МАСМА», від 2013 — сучасна назва. Під­порядк. Мін-ву енергетики та вугіл. промисловості Укра­їни. Науковці Ін­ституту працюють над виріше­н­ням проб­лем, повʼязаних з пере­робле­н­ням нафти, одержа­н­ням мастил. матеріалів (олив, мастил, мастил.-холодил. технол. засобів та функцій. додатків до них), палив, бітумів, коксів тощо. Крім заг.-хім. і технол. дослідж., вони роз­робляють нормат.-тех. документацію на виготовле­н­ня і за­стосува­н­ня нафт. й альтернатив. продуктів, роз­роблених в Ін­ституті, сприяють організації їхнього дослідно-пром. і пром. виробництва, здійснюють сертифікац. ви­пробува­н­ня та надають до­звіл на виготовле­н­ня і за­стосува­н­ня, виконують інформ., патентно-ліцензійні, маркетинг. і тех.-екон. дослідже­н­ня. За час існува­н­ня «МАСМИ» як гол. організації створ. новий асортимент олив, мастил, мастил.-холодил. засобів, додатків до мастил. матеріалів, спец. нафто­продуктів і роз­чин­ників, гартувал. рідин, наповнювачів, помʼякшувачів, роз­ділювал. рідин та ін. нафто­продуктів. За роз­робками Ін­ституту освоєно виробництво простих і комплекс. літі­йових, комплекс. кальцієвих, алюм., полісечовин., вуглеводневих мастил та мастил на неорган. загусниках, гідрува­н­ня рицинової олії у Бердянську (Запоріз. обл.) та Сантьяґо-де-Куба (Куба), сукцинімідних і сульфонат. додатків — у Новополоцьку (Білорусь), алкілсаліцилатних — у Новокуйбишевську (РФ), імідних — у Кременчуці (Полтав. обл.), мастил.-холодил. та гартувал. рідин і роз­чин­ників для полі­графії — в Дрогобичі (Львів. обл.), ковзних додатків до однораз. шприців — у Тюмені (РФ); побудовано без­ком­пресорні установки одержа­н­ня бітумів у Львові й Дашаві (Львів. обл.), установки терміч. обезсоле­н­ня стіч. вод і зне­шкодже­н­ня газ. викидів на нафтоперероблюв. заводах; роз­роблено терміч. метод зне­шкодже­н­ня зужитих мастил.-холодил. рідин і стіч. вод на металооб­роблюв. під­приємствах тощо. 1992 в Ін­ституті роз­ширено сферу діяльності в напрямі нафтопереробле­н­ня і нафтохімії, зокрема роз­роблено про­грамне забезпече­н­ня і створ. банк даних про вторин­ні процеси нафтопереробле­н­ня, виготовлено установку для дослідж. гідрогенізацій. процесів, роз­роблено схеми рац. викори­ста­н­ня продуктів коксува­н­ня нафт. залишків, досліджено вторин­ні процеси та ви­пробувано нові каталізатори тощо. Провід­ні спів­роб. Ін­ституту в комплексі ви­вчали заг. про­блеми нафтохімії, окремі з них створили наук. школи в галузі нафтопереробле­н­ня та нафтохімії. Зокрема, про­блеми хімії, реології, трибології і технології мастил досліджував Ю. Іщук, про­блеми хімії й технології додатків до мастил. матеріалів – Ю. Гордаш, колоїдну хімію між­фаз. обміну у трифаз. дис­перс. системах – М. Альтшулер, хімію і технологію нових поліфункціонал. надлужних мастил для екс­тремал. вузлів тертя — Є. Кобилянський, реологію і теплофізику дис­перс. систем у нафтоперероблен­ні та нафтохімії – К. Триліський. Серед ін. вчених Ін­ституту, які зробили знач. внесок у його становле­н­ня і роз­виток, – Н. Рудакова, Г. Дворко, В. Костюк, В. Бугров, В. Крам­ськой, Г. Фрой­штетер, І. Василькевич, Є. Лебедєв, О. Міщук, Б. Ярмолюк, В. Суховерхов. Ви­пробув. центр із сертифікації нафто­продуктів при Ін­ституті активно працює над створе­н­ням сучас. укр. нафтохім. наук.-тех. термінології. Засн. і 1-й дир. – В. Скляр (1959–72), тривалий час Ін­ститут очолював Г. Чередниченко (1972–99), від 2017 дир. — О. Картавцев.