Кирієнко Іван Касьянович

Визначення і загальна характеристика

КИРІЄ́НКО Іван Касьянович (12. 10. 1880, Київ — 25. 05. 1971, м. Брен-ле-Комт, комуна Валлонія, Бельгія) — військовик. Генерал-майор (1920). Закін. Київ. кадет. корпус і військ. училище. Від поч. 1900-х рр. служив у 166-му Рівнен. полку. 1905 тимчасово відряджений до 88-го Пернів. полку, в складі якого взяв участь у рос.-япон. війні. З поч. 1-ї світової війни — командир роти 310-го Шацького полку. Негативно сприйняв Лютн. революцію 1917, у серпні того ж року в Києві розпочав формування 1-го запасного Георгіїв. полку. Після більшов. перевороту 1917 виїхав у Обл. Війська Донського, де організував, обмундирував і озброїв (за рахунок коштів, отриманих від продажу влас. маєтку) першу частину Добровол. армії — Георгіїв. батальйон, з яким вів бої з більшовиками. У лютому 1918 через протест проти включення його підрозділу до складу полку генерала Л. Корнілова переведений у резерв чинів. Учасник 1-го і 2-го Кубан. походів. Служив на адм. посадах у штабах Добровол. армії та ЗС Пд. Росії, в липні 1919 виконував обов’язки коменданта Харкова. Від 1920 — на еміграції. Мешкав у Туреччині, Греції, Югославії. Від червня 1941 брав участь у формуванні з емігрантів Рос. корпусу з метою сприяти визволенню Росії від більшовиків, однак після підпорядкування корпусу нім. командуванню та запровадження нім. військ. форми у вересні того ж року подав у відставку. Після 2-ї світової війни деякий час мешкав у Бразилії. Автор спогадів «1613 г. От чести и славы к подлости и позору февраля 1917 г.» (Сан-Пауло, 1963).

Завантажити статтю